Хребет Дракона

Пальцем Пенда намалювала в повітрі коло, ватажок каравану зробив те саме у відповідь. Утауки зібрали свої торбини й пожитки, вдячні за такий жест, і поспішили за вартовим.

Сінан вказав на зловісне, ніби налите свинцем небо.

— Володарю, ми мусимо повертатися назад.

Пилюка кружляла в повітрі.

Адан глянув на вулицю, побачив, як останні кілька людей поспішають укритися в будинках, а останні віконниці зачиняються. Він кивнув.

— Наразі ми зробили все, що могли.

Пенда розвернула гніду кобилу і кинула швидкий погляд на свого чоловіка.

— Я обжену тебе, Старфолле! Вартові Стяга можуть і самі знайти шлях назад.

Вона понеслася галопом, і Адан помчав за нею вулицями до воріт замку.

Король та королева увійшли до їдальні, змахуючи з одягу пил. Вимпели із символом Співдружності у виді відкритої руки і стяг із прапором-у-прапорі Судерри висіли на внутрішніх стінах. Ска Пенди сидів на підставці за її стільцем, збуджено хитаючи головою, наче міркуючи, чому вона так надовго залишила його самого.

Замок приготували до бурі, наскільки могли, — вікна вкриті, ганчірки запхані в кожен отвір. Пенда пробіглася пальцями по своєму довгому темному волоссю, розпрямляючи сплутані вітром пасма.

— Скидається на те, що мій батько серйозно поставився до своїх обов’язків.

— Так і є, серденько моє. — Гейл обрав стілець при довгому банкетному столі. Зброєносець біля нього мав виснажений вигляд. — І молодий Гом дуже допоміг.

Хлопець промовив, вибачаючись:

— Володарю, повноцінної вечері не буде, але маємо хліб і холодну смажену дичину. Хіба що ви...

— Трохи м’яса не завадить, Томе, — відказав Адан. — І ти можеш приєднатися до нас. Візьми собі тарілку. Під час бурі формальностям не місце.

Зніяковілий зброєносець знітився, і король відправив його принести їжу.

Коли їжу подали на тарелях, Гейл поглянув на Пенду й Адана з блиском у очах.

— У таку ніч молода пара має горнутися одне до одного, можливо, навіть робити дитя бурі.

Пенда поклала руку на живіт.

— У нас скоро буде син або донька. — Видно поки що не було, але Пенда перебувала на третьому місяці вагітності. — По одній дитині за раз, батьку.

— Практика не зашкодить, серденько моє. Саме це я завжди казав твоїй матері.

Під час трапези до великої зали зайшли й інші слуги, аби прислужувати королю та королеві, водночас намагаючись здобути заспокоєння в їхній компанії від звуків бурі знадвору. Гом був надто сором’язливим, аби долучитися до розмови. Намагаючись зайняти себе ділом, зброєносець підняв оберемок дров для каміна й заходився ретельно розкладати поліна поміж язиків полум’я.

Вітри знадвору раптом розбурхалися, наче якась зловісна сила намагалася увірватися всередину. Повітря зі стогоном увірвалося через димар, роздмухуючи полум’я наче якусь несамовиту вуаль. Коли вогонь спалахнув, Гом здивовано скрикнув і впустив поліно на вуглики. Іскри розлетілися, наче падаючі зірки, і клубки пилюки та попелу викашлялися з вогнища, ледь не загасивши вогонь.

Перш ніж Гом звівся на ноги, новий порив вітру з пилюкою вдарив по зовнішніх віконницях, що прикривали бічні вікна, трощачи засув. Ліва віконниця відчинилася та вдарила по зовнішній кам’яній стіні зі звуком тріскання батога. Одна зі скляних шибок у формі діаманту у внутрішньому вікні відкололася та впала на підлогу.

Гейл Орр та Адан обоє підбігли до вікна, а шум бурі посилився так, що став удвічі гучнішим.

— Несіть ганчірки, щоб затулити діру! Підійде будь-що, — закричав Адан.

Якась жінка хутко запропонувала лляну доріжку з бічного столу. Гейл поспішив потримати тканину, поки Адан запихав її в діру у вікні.

Знадвору розчинена віконниця билася і трощилася об зовнішню стіну, катована вітрами, наче кіт, що витрясає душу з пацюка. Решта маленьких шибок у тепер вразливому перед бурею вікні невпинно дзеленчали.

Адан поглянув на свого тестя.

— Якщо ми не убезпечимо цю віконницю, усе вікно розіб’ється.

Гейл кивнув:

— Мусимо діяти швидко, Старфолле.

— Саме так. — Він зняв засув скляного вікна, що різко відчинилося під поривом вітру, і ледь встиг його зловити, перш ніж усі шибки розтрощило на друзки. Гейл намагався втримати вікно, перехопивши його в короля.

Адан перехилився через підвіконня у штормовий вітер, простягаючи руку, аби схопити віконницю, що бовталася поруч. Його пальці зісковзнули, але він знову схопив її. Це було наче ловити дикого коня. Нарешті Адан схопив за край, підтягнув віконницю назад до вікна.

Зробивши це, Адан на якусь мить глянув назовні й побачив коричневу димну бурю, що неслася вулицями Баннрії, дряпаючи стародавні стіни. Інші зачинені вікна стогнали під натиском піску та вітру. Черепиця з дахів розліталася як кульбабовий пух і билася об стіни. Піщана буря ревіла, і на якусь мить йому здалося, що він побачив саме те, що відчула Пенда: щось темне, зловісне, клекітливе.

Він притягнув віконницю на місце, залишивши бурю знадвору.

— Прив’яжіть, хутчіш! — Гейл і зброєносець зав’язали мотузку навколо засува. Дерев’яна віконниця скрипіла, коли вітер притискав її, дряпаючи та шкребучи.