Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей

СЛУХАЛИ: пропозіцію Генерального Секретаря Ковалевського вияснити питання про оповіщення незалежности України. Нам треба обов’язково заключити мир. Для цього найкращий виход в сучасних обставинах – проголосити незалежність. Оголошення можна зробити в чисто діловій формі, без Універсалу, і дать відповідні директиві нашій мирній делегації. Незалежність дасть змогу звернути більшу увагу на внутрішню організацію.

Винниченко. Коли справді большовиками буде оповіщена священна війна, за для нас на краще – проголосити самостійність. Ми не можемо воювати з союзниками і не можемо, одночасно ведучи війну з большевиками, разом з ними воювати з німцями. Але тут приходиться рахуватися з тим, що великоруські промислові круги швидче з’єднуються з большевиками, але не допустять отділення Украіни. Прийдеться боротися з Великоросією в її цілому, якій допоможе і Дон. Так само не з нами підуть і національні меншости на Украіні. Чи вистачить при таких обставинах сил для боротьби. Проти нас піде вся Півнич, яка примушена буде до цього реальними, матеріальними причинами. Нас будуть обвинувачувати в зраді, що ми заключили мир з германськими імперіалістами, з якими не хотіли миритися большевики.

Пількевич каже, що єсть відомости, ніби союзники ведуть таємні переговори з центральними державами про поділ сфери впливу на Росію: Півнич має бути віддана впливу Германії, Південь, Украіна – впливу союзників. Треба було б ці відомости перевірити і тоді можна було б ясніше освітлити наше становище.

Ткаченко каже, що вже проголошенням Украінської Республіки, самостійною політикою в фінансовій і економічній сферах ми стали на грунт війни з торговою і промисловою Великоросією. З цього боку проголошення незалежності нічого не міняє. Коли німці згодяться перенести переговори в Стокгольм, то це буде великою перемогою большевиків; тоді ми будемо приковані до них і змушені приймати всякі умови миру. Самостійність Украіни – виход для вільного ведення мирних переговорів.

Шаповал обстоює проголошення незалежности, утворення федерації Чорного моря і мир з німцями.

Поплавко каже, що мир все одно буде за кошт Росії; проголосивши незалежність, ми зможемо краще одстояти свої інтереси.

Жуковський каже, що ніякої священної війни большевики вести не можуть; у них нема армії, нема офіцерів, техників, нема заводів. Так само не страшні нам німці. У них було багато можливости наступати на Росію (під Тарнополем, Ригою), але вони цього не зробили. Америка не дарма вступила в війну – на Західньому фронті буде німцям крах. Але і для Англії з Америкою нема рації знищити Германію, коли есть що поділяти – Росія. Щоб не бути об’єктом чужих апетитів, треба оголосити незалежність і вступити в федерацію з Румунією, Болгарією для виходу в Адріатику.

Золотарьов питає, чого боятися слабої великоруської буржуазії; згоди її з большевиками бути не може. Найкращій виход для Генерального Секретаріату в сучасний складній момент – зняти з себе відповідальність за наслідки і пропонувати іншим партіям проголосити незалежність і заключити сепаратний мир.

Зарудний каже, що проголосити самостійність, значить розбити єдиний революційний фронт. Мир для нас буде гіршим, ніж для всіеї Росії. Германія все одно не допустить повної незалежності Украіни. Мир Украіни з Германіею може ослабити революційні вимагання пролетаріату на заході.

Шульгин каже, що німці признають незалежність Украіни, але за це виторгують собі всі економічні впливи. З німецького боку насувається на нас велика небезпека. Треба спертися на всі живі сили Росії – нові Республіки. Самостійність настрою мати не цінніше і армії нам не утворити. А одночасно прийдеться вести дужчу війну з Росіею; в цій війні треба буде обпертися на Германію, на іі військову силу, а в результаті Украіна буде оккупірована Германіею. Германія керуеться принципом divide еt impera[40], в її інтересах розбити Росію на части і володити всіма тими частинами. Союзникам важно мати фактичну силу на сході, як опір Германії. Вони будуть підтримувати федеративний звязок всіх республік Росії.

Порш <…> При загальному мирі для нас мир буде кращий, ніж сепаратний. Одержана телеграма, що Совіт Народніх Комісарів призначив откриття Установчих Зборів на 6 січня, чим в політичне життя Росії входить новий чинник. Коли Установчі Збори одмовлять Украіні послати свою мирну делегацію, коли вони не признають федерації, тоді настане час проголошення незалежности. <…> Народу тепер ми можемо сказати, що загальний демократичний мир не вдався, скликаються Російські і Украінські Установчи Збори, котрі скажуть своє авторітетне слово. Священої війни ми з большевиками оповіщати не будемо; німці наступати також не будуть – буде стан фактичного перемирря.

Золотарьов каже, що Установчи Збори потрібні большевикам, бо скликання їх означає почесний одход большевиків од власти. Установчи Збори звернуться до союзників з пропозицією приступити до мирних переговорів. Коли союзники одмовляться, Росія розпадеться, а це буде великий удар для них. Установчи Збори не можуть заключати миру за кошт Украіни, бо це буде означати зпроцітувати її на відокремлення.

Винниченко каже, що Установчи Збори ніякої священої війни оповіщати не будуть і тоді большевики скористуються цим і розгонять Установчи Збори.

Золотарьов відповідає, що тоді всі на Україні підтримають її незалежність і сепаратний мир.

Ткаченко каже, що Російські Установчи Збори означають суверенитет всієї Росії, в результаті чого знову виявляться старі централістичні тенденції і федерації не побачимо{1084}.