Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей

Винниченко пропонує г. с. Шульгину роз’яснити козакам, що Українське правительство не бажає вмішуватися у внутрішні справи Дону, поки козацькі тенденції не поширюються на всю Росію. Централістичних намірів козацького правительства Україна не допустить. Козацькі війська тільки тоді можна з фронту на Дон, коли козаки вийдуть з меж Украіни. Обставини в Росіі складаються так що ми стоімо перед необхідністю проголосити незалежність Украіни.

Шаповал каже, що умови, в яких ведуться мирні переговори, неясно становище в цій справі Украінськоі Республіки, війна з большевиками[,] яка викликана знов таки неоформленим станом Украіни, що дає можливість проявляти Совітові Народньих Комисарів централістичні тенденціі, непорозуміння з Доном – ставить рішуче перед нами справу проголошення незалежности Украіни; тільки тоді можно встановити справжні федеративні звязки, і одночасно примусити і Совіт Народньих Комисарів і Дон виявити свое правдиве до нас відношення. Самостійна Украіна стане суб’єктом міжнароднього права, що улекшить ій позицію на мирній конференціі.

Золотарьов висловлюеться проти проголошення самостійности, бо фактично від цього становище Украіни і на Украіні не зміниться; сильніше вона від того не буде. Фактично вона і тепер незалежна, але проголошення іі в юридичному акті буде означати розрив з ідеями федералізму; крім того, воно приведе до розриву економичного. На міжнародній арені Українська республіка виступає незалежно і не признає миру, який не буде підписаній представниками Украінського Правительства. Так і далі треба вести свою політіку. Швидко вже зберуться Украінські Установчі збори, які і рішать справу незалежности Украінськоі Республіки.

Шульгин. Фактично Украінська Республіка незалежна. Це було заявлено Головою Украінської Центральноі Ради. Для того, щоб закрипити наше сучасне становище, потрібна сила, а не Універсал.

Одинець каже, що в Украінській Республіці мається все, що може мати незалежна держава: Генеральний Суд, Монета, Повнота Урядовоі Власти. Не можна без потреби розстрачати національний ентузіазм. Треба проголосити не незалежність Украіни, а незалежність власти.

Порш висловлюеться за те, що міняти зараз курс політіки не можна; арміі у нас нема; в справі постачання Украіни вугіллям ми залежимо від Дону, звідки він зараз іде фактично. Всі патронні заводи находяться в районі коло Дону. Козаки мають на 250.000-ну армію, з якою боротися дуже трудно. Але у них нема воєнних припасів і вони в першу чергу займуть наші заводи. Проголошення самостійности – політична помилка, бо це пройде для мас і для фронту цілком без всякого сліду, не маючи ніякого організуючого значіння. З погляду міжнароднього Украіна після проголошення своєі самостійности, не стане ще юридично самостійною; приклад Фінляндіі повинен учити нас. Проголошення незалежности може бути потрібним тільки тоді, коли справа миру прийде до торгових договорів, бо в цій справі нам прийдеться захищати своі інтереси.{1082}

20—23 декабря (2–5 января) IV-й Украинский национальный съезд Киевщины является делегация Съезда социалистов-самостийников, в количестве 16 человек, и призывает требовать от Центральной Рады немедленного провозглашения самостоятельности Украины. Однако в резолюцию национального съезда это требование не попадает{1083}.