Комедії

Хіба що через труп мій, присягаюся.

Трігей

110 Мене тим не зупиниш.

Другий раб

Ой-ой-ой-ой-ой!

(До дітей Трігея).

О діти! Гляньте - батько покидає вас.

Ось нишком він у небо підіймається.

Просіть, хай завертає, бідні сироти. [245]

Дівчинка

Батьку, мій батьку, чи дійсно правдива

Чутка, що нібито, нас позабувши,

Ти під чотири вітри відлітаєш

Легко до воронів, наче пір'їна?

Батьку, скажи, чи це правда,

Якщо нас хоч трішечки любиш.

Трігей

120 Так-таки так, мої донечки.

Жаль вас, одначе, сердешних.

Просите хліба не раз ви так жалісно:

батеньку, батьку!

В мене ж - нема ні гроша за душею,

ніде ані крихти.

Хай-но звершу я це діло, - вернуся,

й тоді вже від мене

Добра хлібина вам буде й гарненький

плескач на закуску.

Дівчинка

На чому ж ти в дорогу вибираєшся?

Не корабель же небом повезе тебе.

Трігей

Конем крилатим - не судном летітиму.

Дівчинка

Чи при умі ти, батьку? До богів отак,

Жука запрігши, думаєш добратися?

Трігей

130 В байках Езопа, доню, ясно сказано,

Що жук один з крилатих долетів туди.

Дівчинка

Оте гидке створіння? Що ти, батеньку? -

Та й до богів долине? Щось не віриться.

Трігей

Хіба ж не він, з орлами ворогуючи,

Добувсь до них, розкидав їх гніздо колись? [246]

Дівчинка

А може б, на Пегасі краще рушити:

Постанеш перед Зевсом ще трагічніше.

Трігей

Дурна! Тоді подвійно запасатися

Харчами треба. Ну, а жук з'їдатиме

Те все, чим я живлюся й перетравлюю.

Дівчинка

140 Дну; шубовсне в море жук твій, що тоді?

З води, крилатий, знову як він випірне?

Трігей

Стерном я вже запасся передбачливо.

Тоді човном наксоським жук служитиме.

Дівчинка

В яку ж то гавань ти скеруєш човен свій?

Трігей

В Пірей, у гавань Жукову я мчатиму.

Дівчинка

Гляди лиш там, - схитнувшись, сторчака не дай,

А то, звихнувши ногу, станеш образом

Для Евріпіда у новій трагедії.

Трігей

Мені вже тим журитись! До побачення!

150 Але випорожнятись ні вітрів пускать

Три дні не смійте, поки я трудитимусь

На ваше благо, бо як те зачує він, -

Шугне стрілою, скине миттю вершника.

(Трігей піднімається вгору на жукові).

Гей же з богом, Пегасе, в дорогу рушай!

Золотою вуздечкою в небі дзвени,

Наставляй своє вухо, загострюй свій зір.

Та ти що? Не дурій! Куди носа звернув?

Чи не свіжим послідом війнуло з землі? -

Не зважай, усе вище та вище лети.

160 Простирай, розминай свої крила прудкі.

Навпростець мене мчи до небесних осель. [247]

Лиш, гляди, не вишукуй усяких гидот

І забудь на цей час про щоденний свій харч.

(Дивиться на землю).

Гей, а хто там присів у Піреї в кутку,

Біля дому повій спорожняти живіт?

Ти погубиш мене. Закопай хоч той скарб

І землею обсип, і як слід притопчи.

А тоді чебрецем ще той горбик засій,

І олію розлий запашну, бо якщо

170 Упаду я з жука, то хіоський народ

П'ять талантів заплатить по смерті моїй.

А в усьому твій зад буде винний.

Жук швидко піднімається вгору.

Ух, страшно стало! Це вже непереливки!

Гей ти, біля машини! Не старайся так,

Бо в животі неначе похолонуло.

Якщо не схаменешся - накормлю жука!

Жук підлітає до «Олімпу».

Здається, до безсмертних наближаємось.

Авжеж, ось бачу я палати Зевсові.

Хто воротар у Зевса? Відчиняй мені.

ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ

Гермес

(виходить на оклик Трігея)

180 Звідкіль тут дух людини?

(Побачивши жука).

Гей, це що таке?

Мара якась, Геракле!

Трігей

Буйногривий жук.

Гермес

Негіднику, зухвальче, безсоромнику,

Мерзотнику мерзенний, наймерзенніший!

Ти як сюди добрався, гей, пройдисвіте?

А як тебе хоч звати? [248]

Трігей

Зви Пройдисвітом.

Гермес

А звідки родом будеш?

Трігей

Із Пройдисвітів.

Гермес

А батько твій?

Трігей

Мій батько? Із Пройдисвітів.

Гермес

Помреш, клянусь Землею, або скажеш нам,

Звідкіль прийшов і як ти називаєшся.

Трігей

190 Трігей я, виноградар із Афмонії.

З доносів не живу я, ні з сутяжництва.

Гермес

Чого ж прийшов ти?

Трігей

Ось м'ясця приніс тобі.

Гермес

(лагідно)

Кудою ж це, бідненький?

Трігей

Бач, одразу я

З пройдисвіта - бідненький. Ну й ласун же ти!

Гаразд, поклич-но Зевса.

Гермес

Легко мовити -

Нема вже тут ні Зевса, ні богів нема:

Ще вчора всі поспішно звідси вибрались. [249]

Трігей

На іншу землю?

Гермес

Землю?

Трігей

А куди ж іще?

Гермес

Далеко. Під склепіння неба злинули.

Трігей

200 д ти чого стовбичиш, наче палець, тут?

Гермес

Та ось начиння їхнє допильновую:

Ті дзбаночки, і кухлики, й тарілочки.

Трігей

А що, місця обжиті вже набридли їм?

Гермес

На греків розгнівившись, небожителі

Війні охоче місцем поступилися.

Нехай, мовляв, товче їх аж донесхочу.

Самі ген-ген знеслися, щоб не бачити

Тих міжусобиць ваших і не слухати

Благань і скарг постійних та набридливих.

Трігей

210 А чим же так безсмертним ми дошкулили?

Гермес

А чом до бійки лізли, хоч не раз боги

Робили перемир'я, але варто лиш

Спартанцям хоч би трішки переважити -

«Дамо, - горлають, - перцю тим афінянам,

Близнятами клянемось!» Хай лиш верх беруть

Афіняни, а Спарта хоче миру вже -

Тоді афінян чути: «Ні, не вірте їм!

Афіною клянемось, - нас обдурюють!

Вони не раз ще прийдуть ради Пілоcу». [250]

Трігей

220 Немов і справді чую співвітчизників.

Гермес

Тому я сумніваюсь, чи побачите

Колись богиню Миру.

Трігей

Ну, а де ж вона?

Гермес

Сам Полемос в печері ув'язнив її.

Трігей

В якій печері?

Гермес

Там, внизу. Ще й брилами

Він привалив до верху, щоб ніхто звідтіль

Не вивів полонянки.

Трігей

А скажи мені,

Що з вами він робити наміряється?