Комедії

Гаразд. Тепер лиш «гейя, гей» гукатимем.

Трігей

На честь Гермеса, Афродіти, Ор, Харіт.

Гермес

Ареса звати?

Трігей

Ні.

Гермес

А Посейдона?

Трігей

Ні.

Гермес

(до хору)

Берімось за мотузку, гей, взялись усі!

(Усі беруться за шнур, щоб відвалити каміння

з печери, де ув 'язнена богиня Миру).

СТРОФА

Хор

О гейя!

Гермес

460 Гейя, ще раз!

Хор

О гейя!

Гермес

Гейя! Нумо, ще раз.

Хор

О гейя, о гейя! [264]

Трігей

Не бере. Бо не тягнуть на совість усі.

Ну чого там надулись? Ану, до шнура!

Ой, заплачете ви, беотійці!

Гермес

Гейя, враз!

Трігей

Гейя, гей!

Корифей

Але й ви там обоє не стійте - тягніть.

Трігей

470 Та чи ж я не стараюсь з усіх своїх сил?

Напинаюсь, тягну, аж темніє в очах.

Корифей

Чом же топчемось марно на місці?

Трігей

А ти чого ще тут розсівся, Ламаху?

Ану з дороги, разом з тим страховищем!

Аргосці теж не тягнуть. Насміхаються

Давно над нами, хоч і биті лихом ми.

А їм подвійно йдуть прибутки з лихвами.

Гермес

Зате лаконці, милий, не лінуються.

Трігeй

А знаєш, ті, що мають діло з деревом,

480 Одні лиш тягнуть; ковалі - завадою.

Гермес

Мегарці теж дармують. Час від часу лиш

Смикнуть, немов щенята, зуби шкірячи.

Трігeй

Мабуть, од голоднечі так знесилились.

Гермес

Не клеїться в нас діло. Гей, наляжемо

Громадою всією. Дружно, з запалом! [265]

АНТИСТРОФА

Хор

О гейя!

Гермес

Гейя, ще раз!

Хор

О гейя!

Гермес

Гейя, ради небес!

Хор

490 А діла немає.

Трігей

Та нехай йому грець! Неподобство якесь:

Той туди тягне шнура, цей - смиче сюди.

Ой, влетить же вам нині, аргосці!

(Знову тягнуть).

Гермес

Гейя, враз!

Трігей

Гейя, гей!

Корифей

Не інакше як зрадники є серед нас.

Трігей

(до афінян)

То хоч ви, що за миром занудились так,

Своїх сил не жалійте, завзято тягніть!

Корифей

Але ж покидьки нам заважають.

Гермес

500 Агей, мегарці! Пропадіть ви пропадом!

Богиня вас, паскудних, пам'ятатиме:

Це ж ви змастили перші часником її. [266]

Не мучтеся даремно й ви, афіняни:

Не там, де треба, поставали й тягнете,

Тому на те лиш здатні, щоб судитися.

Якщо богиню увільнити хочете -

До моря трохи ближче пересуньтеся.

(За шнур беруться лише хлібороби з Аттики.

Інших розганяють Трігей з Гермесом).

Корифей

Ану візьмімось тільки ми, селяни-хлібороби!

Гермес

На лад у вас пішли діла, в руках горить робота!

Корифей

510 Ви чули всі? Пішли діла. Тягни щосили кожен!

Трігей

Повернуть мир нам лиш вони, селяни-хлібороби.

Хор

Ось тепер - усі враз.

Гермес

Налагодилось діло.

Хор

Тепер, глядіть, не попустіть!

Ану дружніше! Ну, взялись!

Гермес

Ну от, усе в порядку!

Хор

О, гейя, всі! О гейя, враз!

О гейя, гейя, гейя всі!

О гейя, гейя, гейя враз!

Відвалюється камінь. З печери повагом виходить

богиня Миру. Побіч неї - Достача й

Веселість.

Трігей

Богине, опікунко виноградників!

Звідкіль візьму я слово многоамфорне

Тобі на привітання у хатині тій? [267]

Вітання й вам, Достачо і Веселосте!

Яка ж бо ти красива, о Веселосте!

Як солодко відчути, люба, подих твій!

Війнуло миром і кінцем вояччини.

Гермес

А може, зразу й військовим наплічником?

Трігей

Начхав я на вояку з тою торбою,

Що тхне цибулекислою відрижкою.

530 А тут - бенкет, веселі Діонісії,

Вистави, флейти і пташині щебети,

Пісні Софокла, Евріпіда віршики.

Гермес

Брехня! Богині Миру - та й полюбляться

Ці дріб'язкові чвари-нісенітниці?

Трігей

Тут - бекання отари, плющ, цідильний міх,

Жіночі груди в метушливім натовпі,

Служниця п'яна, кухлі перекинуті.

Куди не глянеш - очі розбігаються.

Гермес

Ось глянь - міста як мирно забалакали,

540 Усміхнені, веселі, задоволені.

Трігей

Хоч під очима й досі ще синці у них,

І кровоточать рани, ще не згоєні.

Гермес

А глядачі... Поглянь лиш - мов написано

В них ремесло на лицях...

Трігей

Далебі, що так.

Гермес

Там китичник, озлившись, глянь, вискубує

Волосся власне. [268]

Трігей

А мотичник тільки-но

Ригнув щосили прямо в пику мечнику.

Гермес

А онде серпник аж сіяє з радості.

Трігей

Ще б пак! І тиче дулю майстру-списнику.

Гермес

550 Скажи, хай хлібороби вже розходяться.

Трігей

Гей, чули, хлібороби? На поля свої

З риштунком хліборобським, гайда!

Рушили!

Гей, в похід, але без списа, без щита і без меча!

Давній мир міцний довкола грає, плеще через край.

Дружно, з піснею на поле, до роботи кроком руш!

Корифей

О благословенна днино! Як чекав тебе рільник!

Припаду до лоз я нині, сльози радісні проллю,

Обійму красуню-смокву, - я ж малим садив її, -

Рвусь туди, до них, до рідних, після

довгих-довгих літ.

Трігeй

560 Наперед богині Миру, друзі, шану віддамо:

Це ж вона, вона звільнила нас від китиць і Горгон.

А потому вже майнемо легконого на поля,

Закупивши на дорогу про запас рибин смачних.

Гермес

Ну й ідуть, аж любо глянуть: крок твердий,

плече в плече.

Не юрба - суцільна маса, наче тісто у діжі.

Трігей

Справді так. А глянь, до сонця раз у раз

виблискують

То мотики гостролезі, то залізні трійчаки.

Скоро так, як по шнурочку, зійдуть лози на полях. [269]

Ой, не терпиться, їй-богу, знов, як то було колись,

570 Обробляти, доглядати скромний свій шматок землі.

Як жилось нам славно, браття,

У той час, коли між нами

Ще була богиня Миру!

Пригадайте ті варення

І ті смокви, і ті мирти,

Молоде вино солодке

І фіалки край криниці.

Ті маслини, що за ними

Так стужились.

580 За те все богині Миру,

Тільки їй - земний уклін.

СТРОФА

Перша половина хору

О вітай, вітай, богине! Ти прийшла. Як мило нам.