Комедії

Гермес

Того не знаю. Але стій... Учора він

Притяг під вечір ступу дивних розмірів.

Трігей

230 А що це він затіяв, як ти думаєш?

Гермес

Міста товкти в ній хоче. Ну, пора мені.

Здається, він надходить: шум оглушливий

Зсередини розлігся.

Трігей

Ой, біда мені!

Ану, дам ходу звідси. Наче й сам я чув

Глухі удари ступи войовничої. [251]

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

З'являється Полемос з величезною ступою в руках.

Полемос

О смертні, смертні! Горе вам, страждальники!

Ух, і заниють зараз ваші щелепи!

Трігей

(заховавшись)

Владико Фебе! Це ж не ступа - жах один!

І Полемос, як гляне - кров стинається.

240 Так ось хто нас постійно переслідує -

Страшний, що всіх на землю ницьма кидає.

Полемос

(нахилившись над ступою)

Спартанці часникові, о нещасні ви

Стократно й многократно, вам - кінець уже!

(Кидає в ступу часник).

Трігей

(до глядачів)

А наша хата з краю. Нам і байдуже.

Не ми в біду попали, а лаконяни.

Полемос

Мегаро, гей, Мегаро! Я й тебе умить

Зімну, стовчу в цій ступі, в порошок зітру.

(Кидає цибулю).

Трігей

Гай-гай! Ото Мегара буде плакати,

Пекучими сльозами заливатися!

Полемос

250 Тепер на тебе черга, гей, Сициліє!

(Кидає сир).

Трігей

Таку країну та й оберне в місиво! [252]

Полемос

Ану, ще меду піділлю аттичного.

(Доливає меду).

Трігeй

(перелякано)

О ні, благаю, тільки не аттичного,

Чотири ж він оболи нині коштує!

Полемос

Гей, Постраху, - до мене!

Пострах

Ось я. Слухаю.

Полемос

(тицяє йому кулаком у ніс)

Забув, чим пахне? Чом без діла швендяєш?

Трігей

Ну й кулачина!

Пострах

(плаче)

Ой, не бий, хазяїне!

Трігей

(сам до себе)

Невже цибулю взяв у жменю Полемос?

Полемос

Товкач мені потрібний. Ну, чого стоїш?

Пострах

260 Ми тут лиш від учора... Не придбали ще.

Полемос

Тоді мерщій - в Афіни. Там позич його.

Пострах

Еге ж, біжу, щоб знову не заплакати. [253]

Трігей

(до глядачів)

Людці, людці мізерні, що тут діяти?

Загроза явна, бо, як тільки вернеться

Він з товкачем, то зразу сяде Полемос

Міста дробити в ступі запопадливо.

Хай згине, Діонісе, посланець його!

Вбігає Пострах.

Полемос

Гей, ти!

Пострах

В чім річ?

Полемос

Позичив?

Пострах

Лихо трапилось:

Пропав товкач афінський, шкіряник отой,

270 Що всю Елладу м'яв і перемішував.

Трігей

О владарко Афіно, як доречно він

Сконав на благо міста! Аж не віриться,

Що вже нам не заварить каші свіжої.

Полемос

То гайда в Спарту, пошукай там іншого!

Та швидко!

Пострах

Ну аякже.

Полемос

Не барись мені!

Трігей

(до глядачів)

Ой люди, що то буде? Це ж не жарти вже!

Якщо в самофракійські таїнства хто з вас

Посвячений, то саме час молитися.

Щоб посланець, упавши, ногу вивихнув. [254]

Пострах

(прибігає знову)

280 Ой, ой, нещастя, ой, нещастя трапилось!

Полемос

То як, ти знов без нього?

Пострах

Не моя вина:

Товкач пропав і в Спарті.

Полемос

Як, негіднику?

Пострах

Лакедемонці Фракії позичили.

Коли ж із рук пустили - загуло за ним.

Трігей

О Діоскури, як чудово склалося!

Ще є надія! Смертні, вище голову!

Полемос

Збери ті речі та й назад їх винеси,

А я піду і зладжу товкача собі.

Обидва виходять.

Трігей

(виходить із сховку)

Тепер Датідову згадаймо пісеньку,

290 Який опівдні сам себе розпалював:

«Як любо і приємно, як то солодко!»

(До глядачів).

Пора настала, побратими елліни! -

Закиньмо чвари, і гризню, і сутички!

Звільнім богиню Миру, найдорожчу всім,

Ще поки тут нового товкача нема!

Гей, рільники, торговці, рукодільники,

Ремісники, чужинці, зайшлі жителі,

Всі остров'яни, весь народ, сюди спішіть!

Швидше, швидше! В руки - кайла,

і лопати, і шнурки!

Нині жде на вас робота, -

не баріться, в добрий час! [255]

ПАРОД

На орхестру швидким кроком виходить хор афінських селян.

Між ними також спартанці, беотійці, аргосці

та мeгарці.

Корифей

Гей, сюди, на шлях свободи,

дружно, твердо всяк ставай!

Гей, хто еллін - в гурт єдиний!

Сили всіх - в один кулак!

Гей, забудем про походи,

про війну, що смерть несе.

День заблис, - і можна врешті

чхати всім на Ламаха.

(До Трігея).

Тож кажи нам, що робити,

будь у праці вожаком,

Нині з нас ніхто нізащо

не спочине, вір мені,

Поки важелем і шнуром не повернем волі знов

Наймогутнішій богині, опікунці наших лоз.

Хор починає гучний танець.

Трігей

Цитьте, цитьте, схаменіться,

бо на гамір, тупіт ваш

310 Може Полемос неждано знов присунути сюди.

Корифей

Але ж як тут не радіти,

чи ж не ти нам кинув клич,

Інший, ніж оте: «Прибути,

взявши хліба на три дні!»

Трігей

Та, глядіть, щоб ваших криків

під землею не почув

Кербер та й, оскаженівши,,

як бувало на землі,

Нам богиню увільнити

не завадив нині знов. [256]

Корифей

Ні, ніхто богині Миру

в нас не викраде, ніхто.

Хай лиш нам до рук потрапить.

Не турбуйся. Го-го-го!

(Танцюють безупинно).

Трігей

Ну й погибель мені з вами!

Цитьте, кляті, бо ось-ось

Він примчить і все сплюндрує,

і потрощить, переб'є.

Корифей

320 Хай гуде земля під нами,

шкереберть усе летить -

Ми веселощів сьогодні

не покинем, так і знай!

Трігей

Що за лихо? Що це з вами?

Цитьте, ради всіх богів!

Через ваші крики-скоки піде прахом діло все.

Корифей

Я й не думаю скакати, та на радощах, дивись,

Хоч стою, а ноги скачуть, хочу я того чи ні.

Трігей

Може, хоч тепер доволі? Ну й шалена крутія!

Корифей

От і все, ми зупинились.

Танець триває.

Трігей

Не на ділі - на словах.

Корифей

Ще хоч раз, ще круг останній

і на тому - вже кінець.

Трігей

Згода. Хай ще цей, останній,

але більше - ані руш! [257]

Корифей