Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході

Увечері вони отаборилися на вітряному плато серед однохвойних сосен і ялівцю, де полум’я хилилося за вітром до землі, у темряву, і ланцюжки жаринок витанцьовували серед чагарів. Жонглери розвантажили віслюків і почали ставити великий сірий намет. Парусина, розмальована таємними знаками арканів, ляпотіла, вихилялася, здіймалася вгору, смикалася на різні боки й обгортала їх. Тримаючи її за один край, дівчина лягла на землю. Її поволочило по піску. Жонглер подріботів за нею. Очі жінки у відблисках полум’я видавалися скляними. Увесь загін спостерігав, як їхня четвірка вчепилася в тріскотливу тканину, наче молільники, що трималися за спідницю якоїсь шаленої розгніваної богині, і їх безшумно тягло у вітровійну пустелю за межі світла від багаття.

Вартові бачили, як намет, жахливо загуркотівши, зник у ночі. Коли родина жонглерів повернулася, вони про щось сперечалися поміж собою. І чоловік знову став на межі світла і темряви і витріщився у розгнівану чорноту, говорив до неї, погрожував кулаком і повернувся лише тоді, коли жінка послала по нього хлопця. Тепер він усівся неподалік від вогнища, а сім’я розбирала речі. Вони тривожно позирали на нього. Ґлентон і собі спостерігав за ним.

Комедіанте, сказав він.

Жонглер звів на нього очі. Він тицьнув себе пальцем у груди.

Ти, підтвердив Ґлентон.

Той підвівся і почовгав до нього. Ґлентон курив тонку чорну сигару. Він поглянув на жонглера.

Ворожити вмієш?

Очі жонглера забігали. Cómo? перепитав він.

Ґлентон затиснув сигару зубами і вдав, наче тасує колоду карт. La baraja, сказав він. Para adivinar la suerte[83].

Жонглер викинув угору руку. Sí, sí, завзято закивав він. Todo, todo[84]. Він підняв один палець, потім повернувся і пішов до свого сумнівного скарбу, який уже частково звантажили з віслюків. Повернувся, приязно всміхаючись і спритно тасуючи колоду.

Venga, покликав він. Venga[85].

Жінка пішла за ним. Присівши навпочіпки навпроти Ґлентона, жонглер заговорив до того тихим голосом. Він обернувся і подивився на жінку, перетасував карти, підвівся, узяв жінку за руку, відвів її вбік трохи далі від вогню і всадив обличчям до темряви. Вона обсмикнула спідницю і налаштувалася, а він витягнув з сорочки хустку і зав’язав їй очі.

Bueno, сказав він. Puedes ver?

Ні.

Nada?

Nada, відповіла жінка.

Bueno[86], сказав жонглер.

Він повернувся і рушив з колодою до Ґлентона. Жінка сиділа мов укопана. Ґлентон відмахнувся від нього. Los caballeros[87], сказав він.

Жонглер обернувся. Біля багаття сидів і спостерігав за ним чорношкірий, і коли жонглер розгорнув колоду віялом, той підвівся і підійшов до нього.

Жонглер звів на нього очі. Він склав карти, потім знову розгорнув віялом, зробив над ними пас лівою рукою і простягнув Джексону, той витягнув одну карту і поглянув на неї.

Bueno, примовляв жонглер. Bueno. Він застережливо притулив вказівний палець до тонких губ, узяв карту, підніс угору й обернувся. Карта гучно ляснула. Він обвів поглядом чоловіків, що сиділи навколо вогню. Вони курили і дивилися на нього. Він повільно провів перед собою карту картинкою до глядачів. На ній був блазень у строкатому вбранні та кіт. El tonto[88], вигукнув він.

El tonto, повторила жінка. Трохи піднявши підборіддя, вона почала щось монотонно наспівувати. Темношкірий запитувач увесь напружився, наче звинувачуваний у чомусь. Його очі ковзали по присутніх. Суддя, що сидів з підвітряного боку оголений по пояс, наче якесь велике бліде божество, і сам, коли погляд чорношкірого дійшов до нього, усміхнувся. Жінка замовкла. Вогонь віявся за вітром.

Quién, quién, вигукнув жонглер.

Жінка трохи зачекала, а потім сказала: El negro[89].

El negro, вигукнув жонглер, обертаючись з картою. Його вбрання ляпотіло на вітру. Жінка заговорила знову вже на повний голос, і чорношкірий звернувся до товаришів.

Що вона каже?

Жонглер обернувся і почав кланятися глядачам.

Що вона каже? Тобін?

Колишній священник захитав головою. Ідолопоклонство, Чорнявий, ідолопоклонство. Не переймайся.

Що вона каже, Суддя?

Суддя всміхався. Великим пальцем він намагався впіймати у складках безволосої шкіри якусь дрібну форму життя, потім підняв руку, стиснувши великий і вказівний пальці, що скидалося на знак благословення, і за мить жбурнув щось невидиме у вогонь. Що вона каже?

Що вона каже.

Думаю, вона прагне сказати, що у твоїй долі криється доля всіх нас.

Тож яка моя доля?

Суддя добродушно всміхнувся, і складки на чолі зробили його подібним до дельфіна. Ти питущий, Джекі?

Не більше за інших.

Думаю, хоче попередити тебе, щоб ти остерігався демона рому. Доволі розсудлива порада, згоден?

Хіба це передбачення?

Саме так. Священник правду каже.

Чорношкірий насупився на суддю, але той нахилився і поглянув йому в очі. Не морщ на мене своє смоляне чоло, друже. Усе дізнаєшся, коли настане час. І ти, й усі інші.