Криза сучасного світу

Сучасна людина, за Р. Ґеноном, живе в добу калі-юґи, останнього з чотирьох періодів людського циклу, який вважається найдеградованішим етапом у розвитку людства, поступовим відпадінням від надлюдської Істини. Тут він солідаризується з традиційними доктринами: як індуїстською, так і давньогрецькою[2]. І в цьому полягає одна з кардинальних розбіжностей Ґенона з домінантною установкою сучасної науки на дарвіністську теорію еволюції. Він показує, що сучасний світ — результат тривалого і процесу, який розпочався з появи калі-юґи понад шість тисячоліть тому[3]. Будучи своєрідним метапараметром, вона триває і досі. Наступна віха — це VI ст. до н.е. У цей час, згідно з Ґеноном, відбулися непоправні зміни у житті майже усіх народів на Землі, завдяки чому виникає світська (профанна) історія і з’являються витоки сучасності[4]. Пізніше, у середньовічній Європі, була здійснена спроба своєрідної трансформації деградуючого світу на засадах християнської традиції. Вона тривала майже п’ятсот років: від часів царювання імператора Карла Великого (роки життя 747–814) — до початку XIV ст. Після чого з’являються витоки сучасної кризи і формується сучасний світ у всій своїй повноті відпадіння від споконвічних Першопринципів. За образним (символічним) висловленням Ґенона, людина відвернулась від Неба задля підкорення землі. Відродження і Реформація — «перші великі прояви суто сучасного духу».

Сучасний антитрадиційний світ, а це насамперед Західна Європа і Північна Америка (або ж Захід, західна цивілізація), — антиієрархічний, матеріалістичний, антиметафізичний, індивідуалістичний, зорієнтований на кількісні параметри й органи відчуття людини, та підпорядкований технічному прогресу. Йому властива не тільки дедалі зростаюча швидкість занепадницьких процесів, а і ціннісно-смислова експансія в просторі. Чинити опір профанному і діяльнісному Заходу здатний споглядальний Схід (насамперед метафізично орієнтована Індія), де, як вважає Ґенон, знаходиться центр споконвічної Традиції та зберігається її дух. Поодинокі острівці опору перебувають і на самому Заході. Опір на Заході може перетворитися на реставрацію сутнісно середньовічного християнства, яка передбачає адаптаційне запозичення втраченого з інших традицій і відновлення взаєморозуміння зі Сходом. У результаті, сучасне протистояння Схід — Захід перестане існувати. Здійснити таке перетворення повинна еліта. Саме на останню, як виключно інтелектуальну[5], покладає свої надії автор.

Нині, як «Криза сучасного світу», так й інші твори Рене Ґенона залишаються маловідомими широкій вітчизняній читацькій аудиторії, зазвичай їх не вивчають у вищих навчальних закладах, до них не звертаються впливові засоби масової інформації, як і не згадують політики. Таке своєрідне замовчування та ігнорування інтелектуальної спадщини відомого французького мислителя дещо нагадує недалеке радянське минуле, коли сучасна світова література могла перебувати під гласною або негласною офіційною забороною.

У цей же час в Україні вже не одне десятиліття зростає коло однодумців і шанувальників французького мислителя, а традиціоналістичні ідеї формують середовище тих, хто свідомо не сприймає засади сучасного світу. Поступово з’являється запит і на появу ключових текстів мислителів-традиціоналістів українською мовою, що, у свою чергу, в перспективі сприятиме подоланню провінційного стану вітчизняних традиціоналістичних студій та їхньому долученню до всесвітнього традиціоналістичного процесу. Тим паче, інтелектуальна спадщина Р. Ґенона вкрай багата і різноманітна. Якщо порівнювати «Кризу сучасного світу», скажімо, з його метафізичними творами, то перед нами тільки своєрідний вступ. Безумовно, варті уваги і твори інших представників традиціоналізму, його різних поколінь, етапів і течій.

Вихід україномовного перекладу «Кризи сучасного світу» Рене Ґенона більш, ніж на часі, він гостро актуальний, оскільки спонукає читача переосмислювати своє власне буття кардинально, з максимально можливих засад. Хтозна, можливо, пошук традиціоналістичних орієнтирів на часі саме тут, в Україні, яка досі перебуває в точці цивілізаційної біфуркації, а не в тих країнах, які прийнято вважати успішними, але які уособлюють авангард профанної сучасності? А їхнє плекання здатне втілити надію Р. Ґенона на вихід із «доби сутінок» завдяки формуванню інтелектуальної еліти з подальшим відновленням західної традиції?

Юрій Завгородній

Рене Ґенон Криза сучасного світу

Передмова