Лазарус

На його подив, Топчій дістав засмальцьований записник, плюнув на палець і перегорнув кілька сторінок.

— Якщо це хтось із наших, але псих, то вам тільки до мадам Айвс.

III

Через зливу поліціянту довелося довго чекати на візника. Нарешті його підібрав похмурий довговухий канькач, що обережно спрямовував прольотку через непереборні київські калюжі. Після відживлення Тюрин міг їздити тільки з канькачами. Коні боялися синьопикого так само сильно, як і вовкулак чи берсерків. Але канькачі могли вмовити тварин везти відживленого.

Замок барона, де приймала Василина Айвс, похмурою темно-червоною громадою височів над Великою Підвальною. Навіть у сонячні дні гостра металева башта ховалася у свинцевій хмарі. Подейкували, дім збудував чорнокнижник, і стоїть він одразу у двох світах. Квартири тут були дешеві, але навіть людиноподібні не квапилися заселятися.

Тюрин розрахувався з візником, високо підняв комір і заскочив під виступ вхідного порталу. Крилаті химери, що тримали еркер, підозріло витріщили собачі морди, й Олександр Петрович подумав, що жінка, яка обрала саме цей будинок для прийому клієнтів, має бути особливою. За мірками Межі, вона такою і була.

Батько Василини — інженер Джеймс Айвс — приїхав до Імперії на запрошення металургійного магната Джона Юза. Привіз із туманного Альбіону бригаду кобольдів, щоб налагодити видобуток заліза у Катеринославській губернії. Коли контракт закінчився, Айвс перебрався до Києва.

Він же, як завжди підкреслювала мати, заразив дитину сумнівними ідеями щодо рівності видів.

Василина змалечку захоплювалася нечистю. Деякий час мріяла про кар’єру відьми, але не змогла звикнути до надмірної театральщини (успішна відьма завжди трохи акторка). Зрештою захопилася наукою. На той час її батьки вже жили окремо. Містер Айвс поїхав налагоджувати видобуток унобтанію у якусь далеку країну.

Коли дочка переключилася на науку, її мати зітхнула з полегшенням. Як і професура Університету святого Володимира, коли панні Айвс — чи не єдиній жінці того року — був присуджений ступінь доктора медичних наук у галузі нервових хвороб. Наступні роки Василина примудрялася працювати водночас у кількох клініках. У психічній санаторії Липинського на Столипінській лікувала заможних матрон від істерії, безкоштовно консультувала людиноподібних в Олександрівській, встигала навідатися в лікарню для нервових душевнохворих на Пріорку та влаштувала нелегальний кабінет на Кирилівських горах.

Нарешті місто здалося, і Василину Айвс визнали головним спеціалістом з душевних хвороб людиноподібних і надали право вести приватну практику. Принаймні про все це гордо повідомлялося на вхідній табличці.

Кабінет панни Айвс цілковито у дусі будинку дихав похмурою елегантністю. Обабіч входу стояло кілька розпухлих від книжок стелажів. По центру розміщувалася кушетка для відвідувача і декілька модерних крісел з різьбленими грифонами на бильцях. На секретері біля вікна причаївся телефон. Господарями кімнати, понад сумнів, був великий дубовий стіл під зеленим сукном і брунатна кахляна піч, що підпирала стелю позаду нього.

Василина Айвс зустріла Тюрина добре натренованою позою: міцно зчепленими пальцями і суворим поглядом спідлоба.

— Ви, мабуть, знаєте, що я беруся працювати тільки з тими, хто мене зацікавлює, — випалила жінка, ще не встиг Тюрин сказати бодай слово. — Тож прошу, пане відживлений, коротко, ясно і по суті: чому ваш невроз вартий моєї уваги?

Зачарований блиском величезних зелених очей, Тюрин не зразу знайшовся, що відповісти.

— Я, власне, з поліції…

— Небезпечна професія тільки погіршує нервові стани, — зітхнула панна Айвс. — І — так, я про вас чула. Ще донедавна ви були людиною. Сищиком у столиці. Приїхали сюди щось розслідувати і стали жертвою власного помічника-вовкулаки. Іноді вони як діти.

Олександр Петрович не зрозумів, помічники чи вовкулаки.

— І тепер ці нові відчуття. Напівмертве тіло. Синя шкіра, запах тліну і необхідність проходити неприємні процедури ревіталізації. Доктор Гальванеску в захваті від ваших змін, — пояснила свою обізнаність жінка.

— Панно Айвс, — перебив Тюрин. Йому стало ніяково від того, що гарна жінка перераховує проблеми з його тілом. — Я прийшов говорити не про себе. Я займаюся серією вбивств людських жінок.

Василина обернула до нього зацікавлене обличчя.

З мовчазної згоди господині Тюрин усівся в одне з крісел і коротко розповів про справу.

— Ось тому я і схиляюся до думки, що це перелесник, — завершив він свої припущення.

— Ви абсолютно праві. Я ще такого не зустрічала, але цілком, цілком може бути. Слід очікувати на нові вбивства, — Василина гордо відкинула голову, а Тюрин уп’явся очима у маленьку западинку між ключицями.

— Ви кажете, він випалював їм очі, й усюди розбиті дзеркала?

— Так, в усіх кімнатах, де знаходили жертв, були розбиті дзеркала, — Тюрина приємно здивувало, як просто і без манірного страху Айвс питає про жахливі подробиці.

— Він собі не подобається, — впевнено оголосила докторка. — І заперечує своє єство. А сучасна наука стверджує, що це дуже невдячна справа і шлях до всіляких перверзій.