Мага Віра

1. "Учителю Лев Силенко. Я люблю дітей, мої діти — моє майбутнє".
- Діти можуть бути Вашим майбутнім. І можуть бути Вашою загибеллю. Хто родить дітей безкорисних для Вітчизни, той родить ганьбу. Там, де діти є ганьбою, батьки май­бутнього не мають.
Якщо хочете, щоб Ваші діти були Вашим майбутнім, то повсякденно дбайте, щоб у них був рідний шлях життя. Дбайте, щоб чужий світ (прихильний чи неприхильний) не відкликав Ваших дітей від рідного світу. І не поставив їх проти Вас.
Синові і доньці по-батьківському кажіть: "Коли тебе рідні чи чужі люди обдаровують титулами, славою, скарбами, любов'ю, нена­вистю, коли ти прощаєшся з другом чи недругом, думай про Дажбога. І живи так, як велять жити Сім Законів Правильного Життя.
Коли тебе погрозами, обіцянками, ласка­ми, умовляннями запроваджують до секти, партії, клюбу, війська, банди, зради, далеких мандрів, думай про Дажбога. І живи так, як велять жити Сім Законів Правильного Життя.
Дажбог — твій рідний Бог. Дажбог — само­оновлююча світла Сила племени твого. З Дажбогом ти є повноцінним Українцем — Ук­раїнцем по походженню і по вірі. Відданість Дажбогові дає тобі самонаснагу. І право незалежно самовизначатися.
Хто принижує твою віру в Дажбога, той випробовує твоє вміння себе боронити. Ви­пробовує силу твоєї духовної незалежности, вартість твоєї громадської чести. Ідучи рід­ним шляхом життя, не бійся переслідувань, в'яз­ниць, голоду, холоду. Не бійся вмерти, щоб жив твій народ, щоб твоє "я" обезсмерт­ню­ва­лося в "я" України-Руси". Коли діти Ваші ма­ють рідний шлях життя, діти — Ваше майбутнє!
2. "Чужинці вторгаються в Україну-Русь: на вістрях багнетів несуть ідеології, релігії, культури, закони. Несуть Українцям неук­раїн­ський спосіб життя. Що їм казати?"
- Чужинці, лишіть нас для нас! Не ощас­ливлюйте нас грецьким православієм, като­лицтвом, москвинським комунізмом. І не рятуйте нас від нас. Не осправедливлюйте нас чужоземною справедливістю. Ми хочемо самі себе ощасливлювати, рятувати і осправедлив­лювати. Ми в своїй хаті самі робимо такі порядки, щоб у нас не було ні панів-експлуа­таторів, ні рабів-жебраків.
3. "Чужинці кажуть, що йдуть нас в нашій хаті мирити".
- Гляньте, в тій криниці вода каламутна. Чому? Чужинці туди жбурляють каміння. Вони каламутять воду в криниці нашій. Вони сварню між Українцями закорінюють і під'юд­жують, щоб Українців знеславити і ослабити. І потім над ними панувати. Повсякденно пам'ятаймо: достойні брати ніколи не пого­дяться, щоб чужі люди мирили їх у їхній хаті.
4. "Москалі — чужі люди", — учить Тарас Шевченко. Москалі, вторгнувшись в Україну-Русь, під гаслом "возз'єднання двох народів", розсварювали гетмана з полковниками, пол­ков­ника — з полковником. І потім Москалі грали ролю суддів-миротворців. Хто хилився у сторону Москви, той був оголошений спра­ведливцем і обласканий грамотами дворянсь­кими. А хто ні — гинув з тавром церковної анатеми, з тавром "ворога народу"".
- З історії знаємо: політики білої і червоної Московитії — досвідчені професійні вбивці. Вони, сховавши під полою закривавлену зброю, біжать в народ і кричать: "Ловіть убив­ців!" Народ, хитро обдурений убивцями, ха­пає невинних людей. Убивці катують невин­них. І кажуть: "Така воля народу". Невинні лю­ди, не витерпівши москвинських (татаро-монгольських) способів катування, призна­ють­ся у злочинах, яких вони не чинили. І гинуть.
5. "Чужинці (професійні душолови) ідуть в наші села й міста. Беруть хліб з наших гос­тинних долонь. І розчулюють наші душі опо­віданнями про рай біблійний. Говорять так, ніби той рай є в їхньому розпорядженні: при­єднуйся до секти, покажемо дорогу до раю, спасіння, прощення".
- Кажіть зайшлим і тим своїм людям, які попали під вплив зайшлих: "У нас є свій рай. Україна-Русь — наш земний і небесний Рай. Рай там, де душа добротна. Пекло там, де душа злочинна. У душі народу України-Руси є рай: українці не вторгалися на Кавказ, в Мос­ковію, Польщу, Чехію, Литву, Мадярщину, щоб на чужих землях умертвляти чужинців".
Славні чужинці, які побували в Україні-Русі, звуть її земним раєм. Згадаю достойного француза Оноре де Бальзака. Відвідавши нашу Вітчизну, він французам написав так: "Ви приїдете в Україну, цей Рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба, все це дає високе поняття про винахід­ливість населення в комбінаціях найпрості­ших речей".
Єгиптяни, Греки, Юдеї, Латини, Німці знають: земний Рай там, де ростуть пшеничні паляниці, де земля медами і молоками текуча. Про те, що в земному Раю є 77 способів при­готування хліба, не всім чужинцям відомо.
6. "Українців ніхто не родить: самі родять­ся, а от самі собі народити держави не можуть".
- Знаємо: людина родиться два рази. Укра­їнці тілесно родяться Українцями, а духовно — ні. І в цьому треба бачити їхню неспромож­ність відродити державу. Хто покликаний ду­ховно родити Українця Українцем? Вати­кан, Греко-православіє, Москва, Берлін, Пекін?
Коли чужоземні духовні сили родитимуть духовне життя Українця, Українець буде чужий сам собі. Українець в Україні не ре­презентуватиме себе. Хіба такий Українець буде спроможний відродити державу?
Є народи, які до зубів озброївшись, під­порядковували чужі духовні сили (християн­ст­во і мусульманство) служінню своїм держав­ним інтересам. Для одного народу віра хрис­тиянська є матір'ю, а для другого — мачухою.
7. "Українці чужу матір називають рідною".
- Хто чужу матір називає рідною, той при­нижує себе і рідну матір свою. Пропагандивні гасла: "Греко-православіє — рідна мати наша", "Греко-католицтво — рідна мати наша", "Пар­тія Лєніна — рідна мати наша" ображають ду­шу Українського народу.
Скільки б ми чужих матерів не називали рідними, вони залишаться мачухами. Кожна мачуха по-мачушиному виховує сиріт. Укра­їнці, які є Українцями по походженню і по вірі, рідну матір називають рідною.
8. "Чужинці приходять в наші села і міста — учать нас моральности, добрим ділом займа­ються. Що їм казати?"
- Кажіть їм: Українці не хочуть бути по-чужому моральними. Українці, як народ здіб­ний, мають свою мораль, притаманну своїй добрій вдачі. Так довго, як світ буде світом, Китаєць буде Китайцем, а Індус — Індусом. Пощо Індусам в Індії ширити китайські по­нят­тя моралі? Чи потрібно, щоб Араби в своїй хаті мали ізраельську мораль? Хіба можуть Японці відмовитися від японських понять моралі і прийняти москвинські?
9. "Чужинці хочуть волю дати українцям в українській хаті — що це означає?"
- Це значить, що Чужинці хочуть, щоб Українці в Українській хаті не мали Укра­їнської волі. Маючи волю чужу, будуть її ра­бами. Рідна воля — рідне визначення волі. На­род, який рідного визначення волі не має, вільним не буває.
У Сімох Законах Правильного Життя оповідається про Українське визначення волі. Поет, який написав: "Праця єдина з неволі нас визволить, нумо до праці, брати!", не мав на увазі рабської праці.
Воля — вільна праця, праця для Святині Дажбожої, Вітчизни, народу, родини, особис­то­го щастя. Праця для ворогів, які запровад­жують неукраїнські порядки в Українській хаті, це рабство. Обминай працю, яка є раб­ством. Хто хвалить тебе за те, що ти ударно в рабстві працюєш, той узаконює культ рабст­ва, обдекорованого орденами, медалями. Культ рабства приносить користь тим чужин­цям, які експлуатують твою Вітчизну.
10. "З чого повинен народ у своїй хаті творити свою волю?"
- З вольового благородства. Чим благо­род­ніша нація, тим вона відважніше і при­страс­ніше відстоює свою незалежність. Воля до волі твориться з почуттів гордости. Чим в нації сильніше розвинене почуття національ­ної гордости, тим їй легше єднатися і бо­ротися, утверджуючи величність свого "я". Кожна нація має право мати визначене місце в історії Людства.
11. "Учителю Лев Силенко. Ви хочете дати народові волю?"
- Я показую народові дорогу до волі. Той, хто каже: "Даю волю народові", принижує духовні вартості народу. Повноцінний народ ставить справи волі вище всіх благ на землі!
Я кажу: володіти волею уміє той, хто має волю дисципліновану (виховану), в якій є культ рідного достойного провідника, культ державного життя. Бунтарська воля (воля для волі) — найкоротший шлях до рабства. Той, хто свавільне мислення вважає волею, є рабом. Свавілля — безконтрольність. Сваві­лець діє за власним переконанням, незважа­ючи на веління рідного провідника, і тому завдає шкоду громаді побратимів, і, оправду­ючись, каже: як воля, так воля!
Хто бореться за волю, забувши про міць рідної держави, той будує на ріці взимку дім з льоду. І жде весни, щоб в домі потеплішало. Невпорядкована воля має трагічну долю: гинуть ті, які за неї боряться і вмертвляють її.
12. "З чого починати впорядковувати во­лю, щоб вона була міцною, творчою, слав­ною?"
- Волю треба починати впорядковувати від впорядкування вдачі народу. Ми, українці, найстародавніші в світі хлібороби. Хлібороб -людина розумна, доброзичлива, статечна, має добре тілесне і душевне здоров'я. Стиль його життя робить його індивідуалістом і супер­еґоїстом. Він, як людина, залежить тільки від Ниви і Погоди. Підпорядкованість провідни­кові вважає приниженням особистої гідности.
Він (хлібороб) залюблений у тихе мирне життя. Оре, сіє, жне, молотить, меле: має хліб і до хліба. Щороку дає князеві данину. І жодних інших громадських обов'язків він не має. І ними мало цікавиться. Є в нього хотіння бути кращим за сусіда: мати кращу жінку, хату, гарніших дітей, корів, овець, мати ба­гатший врожай, кращих коней, красивішого воза.