Мага Віра

21. Для кого РУНВіра небезпечна? Хто довго жив у темряві, той відвик від сонця — він, вийшовши з темниці, осліпне. Наука РУНВіри небезпечна для тих братів-чужовірів, які ма­ють обмежені (і це не їхня вина) спро­можності бути достойними людьми. Недостойним (тим, що звикли до духовної неволі) тяжко жити без ярма традиційного рабства: вони з ним зжи­лися, як кріт з пітьмою — кротові сонце не потрібне.
Їм тяжко бути собою. Звичка — це частина характеру (а в деяких людей — основа ха­рактеру), і з нею вони рахуються, як з рідною мамою. Їх лякає духовна незалежність так, як крота лякає сонце. Вони, ставши незалеж­ними, не знатимуть, де себе подіти, як жити без чужих норм життя, з чого почати вільне утвердження свого "я"? Чому?
Тому, що в них ослаблений (яке зубожіння людини!) інстинкт вільної творчої ініціятиви. В них ослаблена сила вольовости, в них зірваний міст між ними і самобутньою духовністю їхніх предків, ось чому вони збайдужілі, немає в них отієї промовляючої натхненности, отого полум'яного захоплення справами національної єдности, справами національного самоусвідомлення.
А що ж є? Є ненормально знижена температура мислення і почування, є холодне (збайдужіле) обличчя — ліниве споглядання, підозріння, неврівноваженість у прагненні до мети, театральна патріотична поза, втеча від великих ідей, шукання легкого і масного життя. Вони розмовляють самі між собою необґрунтовано, без переконливих тверджень і тому постає між ними хронічне взаємне недовір'я, політичне й церковне пліткарство, культивування між ними завжди модного угодовства чужим силам.
Вони миролюбці, або сліпі бунтівливі сприймачі, а не творці духовного харчу: вони просять волі, а не творять її, вони просять права, а не творять його, вони просять визнання, а не творять його. РУНВіра — наука вільної творчої духовости, наука цілісної самобутности!
22. Цілісність — сила, кусник — смерть цілісности. Хто до влюбленої справи ставить­ся трохи тепло, трохи холодно, трохи з вірою, трохи з недовір'ям, той мислями маліє, душею порожніє: така людина має нахил до змов, зрад, темних комбінацій проти друзів своїх, принизливого угодовства і лишається вона собі на горе вірна злим навикам своїм. Вона здібна ранком обожнювати РУНВіру, а вечором її осуджувати тільки тому, що з неї вона має мало особистої користи. Вона осуджує тому, що переконання в неї не було повне — її душа ніколи не може бути повна, вона недостойним життям подірявлена і в ній ніщо цінне не тримається.
Цілісність — сила, кусник — смерть цілісно­сти. Будьмо (в цьому таїна кожного успіху) цілісними людьми. Будьмо людьми повних по­чуттів, повної віри, повних сил! Не захоплюймося мармелядною словесністю тих, які трохи (щоб здобути довір'я) діяльні, трохи (щоб бути скромними) бездіяльні, трохи (в ім'я поступу) з нами, трохи (в ім'я назад­ниц­тва) проти нас. Вони трохи щирі, трохи фальшиві, вони нас півсхвалюють, і піво­суджують. Розполовинене зерно не придатне для продовження роду свого, розполовинені мислі й чуття роблять людину неповноцін­ною.
23. Тільки рідна віра рідна. Мисль, яка проголошує переоцінку духовости людства, народилася і визріла в українській голові не тому, що вона наймудріша чи найбла­город­ніша, а тому, що вона протягом останнього тисячоліття була найбільш гноблена. Вона таїнами космічної видозмінности покликана бути благовісником нової совісти людства. Її світла душа (не три дні, а десять століть!) була розп'ята на хресті продажнього корисливого чужовір'я. Вона, як ніхто інший, знає ціну волі, ціну горю людському, ціну душевній красі. Вона прагне втвердити нові поняття волі не тільки у своїй господі, а й на всіх материках плянети Земної.
Вона, українська голова, не нестиме скар­би духа свого на ринки людства. Вона не буде чужу духовність своїй підпорядковувати "ог­нем і мечем". Ні, вона людству поверне людство. Вона оновить і звеличить природою перевірені закони життя: тільки рідна віра рідна, тільки рідна вітчизна рідна. Досі ці життєстверджуючі істини були шаманами духовної торгівлі (шаманами інтернаціо­нальних релігій і світоглядових доктрин) дискриміновані і посаджені за ґрати святої інквізиції чи антибіблійного біблійного атеїзму. Духовна агресія (втручання однієї нації в духовне життя другої) хай щезне з лиця землі! Насильство над душею — терор най­жорстокіший, і ті, які в ім'я правдивої "релігії", в ім'я соціяльної "справедливости" його оп­равдують, вважаються паразитами людства.
24. Готуймо дари для внуків. Об'єднання Синів і Дочок України (ОСІДУ) — Родинне Вогнище РУНВІСТІВ. В Ньому ми, рунвісти, творимо нову етику, нові принципи моралі, нові поняття богорозуміння, боговідчування, втілюємо в життя реформу української дохри­стиянської віри, ми творимо нові погляди на атеїзм, на соціяльні проблеми, в них немає місця для раба і рабовласника. Оновить укра­їнців нове ставлення українця до українця.
Прийдешні покоління будуть щасливі, що ми, майстри нового стилю організованого життя, для них створили і їм у спадщину передали архітектоніку монолітної (духом і кровно рідної) організації — ОСІДУ.
Ми, рунвісти, передбачливіші і здібніші люди, як брати-чужовіри, і тому ми маємо щастя перебудовувати стиль свого життя, творити переоцінку духовости і прокладати новий шлях — єдиноправильний шлях РУН­Віри. Ми маємо що дати внукам — ми їм дамо сильні повчальні приклади організованого життя, ні, ми не будемо старими поглядами на життя робити їхні душі старими, ми дамо юність для їхніх юних душ, ми їм дамо філо­софію великого національного збудження!
25. "Ми осяяні величчю духа Вашого". Діти і внуки, отримавши від нас модель (нової між українцями стилем і формою) організації (ОСІДУ), стануть ще кращими, як ми — ось де сила нашого вічного життя! Воістинно щас­ливий той, хто своїм щастям ощасливлює людей своїх!
Діти і внуки наші, коли зуміють вико­ристати всі свої спроможності, будуть майже звільнені від навиків духовного раба-роздор­ника, заколотника, бунтаря-дезорієнтатора. Вони скажуть у Святині Життя свого: "Ми у спадщину отримали повчальні приклади мислення і дії, ми багатші, як були наші родичі, ми маємо все те краще, що вони мали і маємо й свої творчі здобутки — у нас немає духовного і організаційного роздоріжжя.
У нас є непорушний закон: хто зраджує волетворчі традиції дідів своїх, той палить міст, по якому йде, той кров'ю свого серця зрадливого отруює корінь, який не тільки живить дерево народу, а й зберігає його вільний розвиток, його духовну й тілесну життєспроможність".
"О предки (так праправнуки скажуть про нас, як нас вже не буде між живими), ми осяяні величчю Духа Вашого! Ви пішли як богатирі Людства на борню проти вікових бастіонів агресивного чужовір'я, Ви створили ОСІДУ — Родину натхненних Велетнів Духа! Ви боро­лися із силами у стократ сильнішими, щоб показати нам велич боротьби, Ви страждали, але ніколи не зневірювалися, щоб ми були ми, і Ви перемогли тоді, коли ніхто не вірив у Вашу перемогу, Ви гордість і наснага наша, слава Вам!"
26. Любов сильніша за смерть. Побратими і Посестри — Достойні РУНВІСТИ! Великі обов'язки дані нам життям. І хоч ми щойно розгортаємо свої крила, щоб почати новий лет в історії Людства, нас переполохано зі всіх сторін обстрілюють лицарі чужовірної агресії. Вони бундючні, грошовиті, досвідчені і до зубів озброєні і прагнуть боротися не тільки з нами, а й з нашими внуками і правнуками. Торжествуймо! Розум, Віра, Воля, Правда і Любов по нашій стороні і тому ми непе­реможні!
Наша любов до народу така велика і така свята, і таким могутнім корінням вона зрос­лася з нашою душею і душею предків і по­томків наших, що нам не страшні ні духовні, ні тілесні тортури, ні великі невдачі, ні великі перемоги! Любов сильніша за смерть!
Ідімо об'єднано і натхненно — ми Духом Предків покликані перемогти темні гураґани і сьогодні всією нашою великою РОДИНОЮ стрінути величаве сонце Завтрашнього Дня. Майбутнє йде з нами — ми першопроходці Духовного Відродження, і той, хто йде з нами, той іде у перших рядах з першими прапо­роносцями Рідної Української Національної Віри!
Живімо так, щоб наші думи про майбутнє були побудовані з матеріялу сучасного на міцній основі минулого. Живімо сьогодні на славу ще ненароджених поколінь, і ми, життя таке маючи, станемо кращими людьми світу, людьми, які вміли жити, вміли умерти, вміли вічністю увійти у Храм Вічности!