Мага Віра

1. "Чи знаєте ви, що Ісус був такий добрий, що не радив хліб брати від дітей і кидати щенятам?"
Ханаани — старий культурний народ. Вони мали міста, селища, поля, пасовища, мали роз­винену хліборобську культуру. Вони мали свою релігію, яка відображала їхні хлібороб­ські звичаї. 3100 літ тому юдейські племена їх завоювали.
На багатій ханаанській землі запанували юдейські сини і дочки. Ханаани — раби на рідній землі. У них немає майбутнього, вони приречені на загибель, юдеї не вважають їх за людей. У ханаанів створюється комплекс мен­шої вартости, бо вони переможені. У юдеїв створюється комплекс вищої вартости, бо вони переможці.
Вона (бідна ханаанська мати) почула, що між юдеями появився лікар-чудодій. Вона його розшукала. Вона по-материнському благальне говорить до нього: "Змилуйся наді мною. Господи, сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить" (Маттей, 15, 22).
Слово "демон" походить від сумеріян­ського слова "даяуна", що означає "даючий силу над родючістю", "плодовитістю", маючий впливи на хворобу і здоров'я; старі юдеї казали "даваг" (хвороба, хворий), в арабів -"дамаг" (медицина).
Греки створили слово "даімон" від пер­ського — "див". Перське "див", "дев" походить від староукраїнського (санскритського) "див". Від "див" постали слова "деос", "теос", "тео". Слово, потрапляючи в многотисячолітній млин історії, утрачає своє первісне значення і звучання. Речення "демон тяжко дочку мою мучить" треба розуміти як "хвороба тяжко дочку мою мучить".
Ісус Христос, будучи юдейським патріо­том, дивився на ханаанів, як на людей меншої вартости. Він байдуже поставився до горя ханаанської матері. "Він їй не сказав ані слова" (Маттей, 15, 23).
Учні Ісусові, бачачи, що їхній Учитель не звертає уваги на благання матері-ханаанки, сказали: "Відпусти Ти її, бо кричить вслід за нами" (Маттей, 15, 23).
Від древніх часів (навіть у півдиких пле­мен) існує неписаний закон людяности: коли ти лікар (знахар, шаман, чудодій, гіпнотизер) і в тебе благає тобі відома чи невідома мати, щоб ти допоміг хворій дитині, ти йдеш і допомагаєш, як можеш. Коли не можеш допомогти цілющим зіллям, то добрим словом облегшуєш горе матері.
Мати — ханаанка, почувши, що Ісус Хрис­тос їй сказав, що Він "посланий тільки до за­гинулих овечок дому Ізраїла", не розгубилася. Вона голосом розпачу заблагала: "Допоможи мені!" (Маттей, 15, 24-25).
Ісус матері-ханаанці сказав: "Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам" (Маттей, 15, 26).
Горе матері-ханаанки може зрозуміти тільки та жінка, яка є матір'ю. Коли хворіє дитина, бідна мати сама стає від горя хворою. Вона готова йти на жертви, приниження, щоб рятувати свою улюблену дитину. Її мате­ринський інстинкт стоїть на священній варті продовження роду людського.
Ісус Христос, бачачи благання, розпач і сльози матері-ханаанки, сказав: "Я посланий тільки до загинулих овечок дому Ізраїла". Для думаючих — зрозуміло.
Ісус Христос вважав, як бачимо з Його слів, що Він своїм талантом служить тільки юдейцям (дітям дому Ізраїла), а не чужинцям-"щенятам" (покореним і знедоленим хана­анам).
Явин — цар Ханаану. І "звисала рука Ізраї­лова все важче над Явином, царем Ханаан­ським, аж поки вони вигубили його" (Судді, гл. 4, 22-24). Отже "рука Ізраїлова" вигубила ханаанів.
Не всіх ханаанів ізраїльтяни вигубили, ще чути ридання матері-ханаанки. Вона разом зі своїми слізьми, проковтнувши тяжку образу, благально каже Ісусові: "Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зі столу панів їх" (Маттей, 15, 27). Вона погодилася, що вона (ханаанка-мати) є щеням, а юдейка-мати є дитиною. О, мати! Вона погодилася бути приниженою і благально просить тієї крихти, яка падає зі столу: просить для хворої своєї дитини. Вона просить так, як просила моя рідна мати в кімнаті зайди-слідчого НКВД Аврама Пахомова, щоб він їй дав ту крихту, яка впала з його столу, бо вдома діти голодні, а вона під слідством, а її чоловік у Сибірі.
Ісус Христос, почувши, що ханаанка-мати погодилася, що вона "щеня", тобто, "собака", сказав: "О, жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш" (Маттей, 15, 28).
І думаю я: значить виходить, щоб мати "велику віру", треба погодитися, що ти не людина, а щеня в порівнянні з юдейцем?
Коли б я почув, що Ісус назвав "щеням" мою рідну матір, я б відповів: "Хоч Ти і вва­жаєш сам себе Сином Юдейського Саваота і твердиш, що Ти Ним посланий тільки до "дому Ізраїла", не став у принизливе стано­вище мою матір-страдницю.
Я посланий тільки до овечок загинулих дому Оріяни (України), але я не можу холод­ним серцем дивитися на благальні сльози будь-якої матері (немає значення — ханаанка вона, англійка, юдейка, негритянка, японка, китайка чи індуска). Я рідну матір люблю найбільше, але страждання чужої матері мені не чуже, я вірю в Дажбога".
2. "Чи знаєте ви, що Ісус, "зробивши бича з мотузків, вигнав усіх зі святині", і цим зробив порядок у юдейській святині, отак і вас треба бичем гнати!"
Магдалина-Марія "обернулася та по-єврейському каже до Ісуса: "Рабуні" (Іоан, 20, 16). "Рабуні" значить "Рабіне". Єврейки, які бу­ли приятельками Ісуса, звали Його "ра­біном".
Рабін Ісус зайшов до Єрусалимської сина­гоги і в ній Він "поперевертав грошомінам столи та ослони — продавцям голубів" (Мат­тей, 21, 12). Вважаю, що "перевертання столів" не є добрим способом творення порядку. Під час "перевертання столів" може статися пора­нен­ня зовсім невинних людей.
"Перевертання столів та ослонів" не треба було здійснювати вже хоч би й тому, що Він (Ісус) — філософ, лікар, рабін і такі вчинки вважаються принизливими навіть у примітив­ній педагогіці.
Святий Іоан пише, що Ісус, "зробивши би­ча з мотузків, вигнав усіх зі святині" (Іоан, 2, 15). Він, бичуючи, "міняльникам гроші пороз­сипав" (Іоан, 2, 15). Вважаю, що таким спо­собом робити у синагозі (святині) порядок, значить проявляти необережність, емоційну неврівноваженість.
Бичуючи людей мотузяним бичем, можна випадково вибити око. Розсипання грошей по підлозі також не є шляхетним вчинком. Ті, які оправдують це бичування, можуть твердити, що в Ісуса тоді був нервовий спонтанний спа­лах, але з цим не можна погодитися тому, що написано, що Він зробив "бича з мотузків". Коли б це був тільки чуттєвий спалах, то він би погас під час роблення бича.
Погоджуюся, що в синагозі були "міняль­ники". Єрусалимська синагога мала рабіна. І може ті міняльники отримали від свого міс­цевого рабіна дозвіл у синагозі (у достойному місці достойно) полагодити свої фінансові проблеми, коли справді так — значить бичо­вані не були винуватими.
3. "Чи знаєте ви, що Ісус навчав рибака Симона ловити лю­дей — ви думаєте, що в цьому немає божої сили?"
Так, "Євангелія" пише, що Симон цілу ніч ловив рибу і "не вловив нічого". З багатьма рибаками часто трапляється така пригода. Ісус Христос сказав Симонові, щоб він ще раз закинув невід. І сталося чудо: "вони силу риби набрали — і їхній невід почав прориватися" (Лука, 5, 6). Жах охопив рибаків. Ісус сказав тоді до рибака Симона: "Не лякайся, з цього часу будеш ловити людей" (Лука, 5, 10).
Вважаю, що можна ловити рибу, звірину, птахів. "Ловити людей" — значить чинити над ними насильство, американці кажуть — "кідна­пінґ". Немає значення чи "ловля людей" відбувається духовна, чи тілесна.
Всяке насильство вважається насильством. Москвини-комуністи ловили українських людей в Німеччині, щоб їх саджати, як звірів у клітку (у заґратований вагон), і вивозити на примусові роботи в Сибір. Коли ж Ісус під словами "ловити людей" мав на увазі, що рибак Симон буде проповідувати Його науку, то і в цьому випадку вживання слів "ловити людей" принижує людину. Очевидно, що це приниження здібна відчути тільки та людина, в якої розвинене почуття гідности.
4. "Чи знаєте ви, яке велике чудо Ісус вчинив над фіґовим деревом?"
Чи тому, що цвіт був зморожений, чи то­му, що буйні вітри його обтрусили, поламали, росло цього року дерево без плодів. Ісус Христос "до нього підійшов, та нічого, крім листя самого, на ньому не знайшов. І до нього каже Він: "Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!" (Маттей, 21, 19). Не треба було це зелене придорожнє де­рев­це так суворо карати. На другий рік воно б спраглим мандрівникам могло гарні плоди подарувати.
Дерево треба любити не тільки тоді, коли воно на плоди багате, а й тоді, коли воно в спеку дарує людині холодок, освіжує повітря.
Учні Христові дивувалися, що так швидко від Христових слів "засохло це фіґове дерево" (Маттей, 21, 20). Христос їм пояснив, що все залежить від віри, от "якби цій горі ви сказали: "Порушся та кинься в море, то й станеться" (Маттей, 21, 21).
Є перекази, що Могамет також казав, що коли людина має віру і скаже: "Горо, йди до мене, то гора прийде". І він говорив до гори, але гора стояла непорушно. Присутні з нетерпінням ждали чуда. Могамет сказав, що Він не є впертий — коли гора не йде до Могамета, то Могамет підійде до гори.
5. "Чи знаєте ви, що Ісус не дбав про матеріяльні багатства?"
Юнак підійшов до Ісуса і сказав Йому, що він "шанує батька і матір", "не чинить пере­любу", "не краде", "не свідчить несправед­ли­во" і спитав: "Чого ще бракує мені?" (Маттей, 19, 20).
Ісус порадив справедливому юнакові, щоб він свій маєток розпродав і людям роздав. Збіднівши, як жебрак, "матимеш скарб ти на небі. Потім приходь та й іди вслід за мною" (Маттей, 19,21)
Юнак, почувши, що Ісус виступає проти приватної власности, залишив Його. Христос сказав учням: "Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому потрапити в Боже Царство" (Маттей, 19, 24).
Жебраки ("люмпен пролетарська маса") відчули, що Ісус ділить суспільство на два ворожі кляси: кляс жебраків — привілейований, бо він може без великих труднощів попасти в Боже Царство.
Кляс заможників мало придатній для Божого Царства. Цю ідеологію Карл Маркс (внук рабуні) старанно опрацював у "Кому­ніс­тичному маніфесті". Очевидно, він замість Божого Царства, поставив комуністичне сус­пільство, він і філософію Ґегеля перелицював: де у Ґегеля стоїть слово "дух", він поставив "матерія".
6. "Ісус прийшов, щоб спокій принести на землю і людей об'єднати, а ви своєю наукою українців роз'єднуєте!"
"Не думайте, що я прийшов, щоб спокій на землю принести. Я не спокій принести при­йшов, а меча. Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з матір'ю, невістку із свекрухою її", — так навчає Ісус Христос (Маттей, 10, 34-36).
Очевидно, коли свекруха заможня, а не­вістка бідна, між ними постає сварка: не­вістка, прийнявши науку Христа, певна, що має більше шансів попасти до Божого Царства, у свекрухи появляється заздрість супроводжена сварками, родинною війною.
7. "Те чудо, яке Ісус створив на весіллі, має більшу вартість, як ваша РУНВіра".
На юдейському весіллі в Кані гостей багато. Христова добра мати на весіллі каже до Ісуса: "Не мають вина!" (Іоан, 2, 3). "Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три уміщали" (Іоан, 2, 6).
Христос сказав весільним гостям, щоб вони ці "кам'яні посудини" "наповнили во­дою". І сталося чудо: Христос створив дванадцять відер хмільного напитку. Ось "такий початок чудам зробив був Ісус в Кані Галилейській" (Іоан, 2, 11).
Алкогольний напиток (спотикач, горілка, вино, пиво) — це джерело дешевої радости і хай би його продукували пивовари чи самогон­щики, а не "Господь Бог Ісус". Правда, що святий Іван пише, що Ісус цим "виявив славу свою. І ввірували в Нього учні Його". Мене особисто це хмільне чудо не чудує.
8. "Ісус зруйнував Старий Заповіт і створив Новий, я визнаю Новий Заповіт".
"Сини Ізраїла позаймали в полон все жіноцтво Мидіянське і дітвору їх, і забрали здобичу, скотину і всі отари їх, і всі достатки їх" (4 кн. Мойсея, гл. 31, 9).
І Мойсей, побачивши все це, обурився на ізраельських воєводів і каже до них: "Пощо ви оставили живими все жіноцтво? Оце ж повбивайте всіх дітей мужського пола, і все жіноцтво, що пізнало мужчину злігшись, також повбивайте. Всіх же дітей жіночого полу, дівчаток, які не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе" (4 кн. Мойсея, 31, в. 9, 18- 35).
Ісус Христос, добре знаючи "П'ятикнижжя Мойсея" (Закон), сказав: "Не думайте Ви, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов, я не руйнувати прийшов, а доповнити" (Маттей, 5, 17).
9. "Чи відомо вам, що Ісус не мав ні сестер, ні братів рідних, і тому він кожного вважав братом своїм?"
Йосип жив з Марією, але він "не знав її, аж поки вона не вродила свого первенця, і дав йому ім'я Ісус" (Маттей, 1, 25). Потім у Йосипа і Марії були сини і дочки, і юдеї, чуючи, що Ісус "навчав їх у синагозі", питали: "Звідки в нього ця мудрість? Чи ж він не син теслі? Чи ж мати його не Марією зветься, а брати ж його — Яків, Йосип і Симон та Юда" (Маттей, 13, 55-56).
Брати Ісусові не шанували Ісуса і Він казав, що пророка не шанується "в домі своїм". Ісус вважав, що рідні брати, які не шанують науки Його, не варті того, щоб їх братами звати. Він на учнів показав рукою і сказав: "Ото мати моя та брати мої" (Маттей, 12, 50).
10. "Ісус Христос вигнав нечистих духів з людини і ввігнав їх у свиней, і про це чудо все чую у церкві, а що ви думаєте?"
Євангелія пише, що демони мали пере­говори з Ісусом Христом у справах свого нового мешкання. Вони Христові сказали: "Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли" (Марко, 5,12).
Не зазначено, якою мовою демони вели пе­реговори з Ісусом, але він приємно відгук­нувся на їхні пропозиції. І тому свинячий "гурт кинувся з кручі в море, а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі" (Марко, 5, 13).
Юдейські пастухи, які пасли ці дві тисячі свиней "повтікали та в місті й по селах звістили" (Марко, 5, 14). Юдеї, як знаємо, свиней не їдять — може вони ці великі свинські стада плекали на експорт, щоб мати гроші на життя?
Ісус, задовольняючи волю демонів (злих сил), відібрав життя у двох тисяч свиней і скривдив власників їхніх. І вода, в якій за­смерділися свині, очевидно, стала заразли­вою. Чудо, в якому так багато неприємностей, можна назвати сумним.
11. Ісус Христос мав найсправедливішого небесного отця, кращого, як ваш Дажбог!"
Ісус Христос упав "долілиць та молився і благав" так, як благає добрий син доброго батька. Він вірив, що "Отець Небесний" почує його благання.
"Отче мій, коли можна — нехай омине ця чаша мене" (Маттей, 26,39). Бачимо, що Ісус сам себе вважав вірним сином Божим. В жидів була міцна віра, що той, хто сам себе проголошує "Сином Божим", вважається богохульником, єретиком.
Жиди обурливо рекли: "Він говорив: "Я Син Божий" (Маттей, 27, 43). Ватиканські лі­дери палили живцем тих людей, які відва­жу­валися не по-римо-католицькому трактувати "Біблію".
Ісус не отримав від Отця жодного співчуття. Він на хресті розп'ятий говорив: "Ілі, Ілі, лама савахтані!" (Боже, Боже, чому ж Ти мене покинув?). Коли Отець не має серця до свого єдиного і рідного сина, то чи ж можна вірити, що Він має серце до людей звичайних, чужих і грішних?
Отець, який любить чужих людей більше, як свого сина, або жертвує свого достойного сина, щоб грішним людям приємність зро­бити, має занедбані батьківські інстинкти. Відомий євангелист Біллі Ґрегем, пише: "У Біблії є багато такого, чого й я не розумію. Я беру на віру" (Біллі Ґрегем, "Мир із Богом", Детройт, США, 1958 р., стор. 134).
12. "Ісус Христос тільки на сороковий день повної голодівки зголоднів, це ж чудо!"
Ісус сорок днів "нічого не їв, а коли закінчилися вони, то вкінці зголоднів" (Лука, 4, 2). Я на основі особистого досвіду скажу, що святий Лука написав про Ісусову голо­дівку непереконливо.
Коли в ДП-таборі (Бременгафен, Німеч­чина) сімдесят п'ять українських родин були позбавлені прав їхати до США (їх повернули від корабля на основі закону Мек Керена), я в обороні їхньої гідности почав в ДП-таборі в Авґсбурзі семиденну повну голодівку.
Голод відчувається тільки перших три-чотири дні. Сьомого дня (на домагання лікарів) я голодівку закінчив у шпиталі, не відчуваючи жодного голоду. Очевидно, що моя голодівка мене ослабила, бо я, починаю­чи її, не був добре відживлений. І головне — я не вмів голодувати: пив час від часу холодну воду, яка виявилася шкідливою і це розвивало запалення шлунку — лікарі врятували.
Можна сорок днів нічого не їсти. Кутама Будда мав таку голодівку. Але людина, яка орієнтується у голодівці, не може погодитися з думкою святого Луки, що Ісус після сорока днів повної голодівки, "коли закінчилися вони, то вкінці зголоднів".
13. "Ісус тим, які його кривдили, відпо­відав любов'ю — це велика віра!"
Є на світі святий закон — все, що живе, має право боронити себе і своє гніздо. І цим зако­ном жив Ісус і Його земляки (визнавці віри Мойсеевої).
Ісус бичував тих, яких не любив. Він казав, що Він відцурається тих, які відцураються від нього (Маттей, 10, 33). Ісус казав учням своїм: "Я прийшов огонь кинути на землю, й як я прагну, щоб він уже запалав", "Чи ж думаєте, що прийшов Я дать спокій на землю? Ні, кажу ж Вам, але — поділ" (Лука, 12, 49-51). Справді, Ісус ніде не сказав: "Любіть ворогів моїх".
14. "Я — дорога і правда й життя", — так Ісус сказав, хто має право так сказати?"
Ісус учням своїм сказав: "Дана мені всяка влада на небі й на землі. То ж ідіть і зробіть всі народи за учнів Моїх" (св. Маттей, 28, 18-19). Прошу вдуматися в ці слова — "зробіть всі народи за учнів Моїх", і хай вони знають, що їм Ісус каже, що "спасіння походить з юдеїв" (Іоан, 4,22).
"Я посланий тільки до загублених овечок дому Ізраїла". "Я — дорога і правда й життя" (Іо­ан, 14, 6). Великий Тарас Шевченко має право сказати: "Я — дорога і правда й життя". У Тараса Шевченка і дорога, і правда, і життя українські.
Кожний народ має право мати свою до­рогу, свою правду, своє життя. Ісус прагне, щоб народи стали Його учнями і свято вірили в Ісусову правду, що "спасіння походить з юдеїв".
Я вчу, "спасіння походить з юдеїв" для юдеїв, спасіння походить з англійців для англійців, спасіння походить з українців для українців. Той народ, який вірить, що його спасіння походить не з його тілеснодуховних сил, а з чужих земель, стає рабом того чужо­земного спасіння. Той, хто прагне народам накинути таку віру, щоб вони стали вічними студентами його, вважається духовним агресором.
15. "З наукою Ісуса ми можемо покорити всіх ворогів України, — український націона­лізм ґрунтується на науці Ісуса!"
Ісус учням своїм сказав: "Зробіть всі народи за учнів Моїх". І тим народам (для упокорення, для того, щоб вони відчували, що "спасіння походить з юдеїв", треба привити таку духовну мораль: "Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, що ненавидять вас. Благо­словляйте тих, що вас проклинають і моліться за тих, що кривду вам чинять, хто ударить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки" (Лука, 6, 27-29).
Любі земляки мої — християни, з наукою Христа ви можете жити, але вільними ви ніколи не будете.
Воля — Весна Священних Лицарів України (Руси). Вони її Діти. Вони мають свою Дорогу і Правду Життя — Рідну Українську Націо­нальну Віру.