Между делом (публицистика и житейские истории)

Якщо в цьому ракурсі дивитись на ваш роман, то сюжетик у нього слабуватий. Скажіть мені, будь ласка, як ви хочете зацікавити нашого читача, коли в романі всього одне вбивство? Я не говорю, що кров там повинна литись рікою, але три-чотири трупи – це той мінімум, який потрібний, щоб читач не міг відірватись від книги. А у вас були такі можливості, таке широке поле діяльності: азартні ігри, вино, жінки, до того ж ще й справа про спадщину.

В романі у вас сказано, що Онегін нудьгує над помираючим дядею. Абсурд. Цілковитий абсурд, який не відповідає дійсності. Що може бути за нудьга, коли в повітрі запахло грошима, чималими грошима? Це нам довела Агата Крісті. Та введіть в сюжетик пару незаконнонароджених спадкоємців, я впевнений, що дядечко в молодості немало байстрюків пустив по світі, то тоді вашому Жені не прийдеться нудьгувати!

Загалом же ваш Онегін – непоганий герой – трішки хуліган, трішки шулер, трішки жіночий спокусник. Але погодьтесь зі мною, що він трішки й простачок, бо наслідив при вбивстві Ленського, як школяр у класному журналі, виправляючи свої оцінки. А склалось враження, що він чоловік розумний, з відповідною літературою знайомився. Невже не можна було спокійно розібратись з Ленським – і кінці в воду?

– От тоді, – говорить редактор гарячково, захоплений своєю ідеєю, – можна випустити на сцену славнозвісного Пуаро або Мегре з їхніми дедуктивними методами, щоб вони могли розвинути свою активну діяльність. Тут головне не результат, а сам процес.

На жаль, ви і цього разу не змогли використати цей шанс. Дуже жаль – народ нас не зрозуміє.

Редакторове обличчя виражає глибокий сум, але це тільки на хвилинку, а потім його обличчя знову оживляється виразом бурхливої діяльності.

– Тепер поговоримо про Тетяну. Як це зворушливо звучить: «Я вам пишу, чого ще треба…?» Відверто скажу, мені шкода її. Де вона виховувалась? Що за манери? Невже вона не може зрозуміти, що принади жіночі знаходяться не всередині, а зовні, тож не треба закриватись в собі, як це робить чрепаха. Треба максимально відкриватись, як це прекрасно робить Мадонна або гаряче обожнювана народом Маша Распутіна. Інакше їй загрожує доля наших інтелектуалок, які вишикувались в черзі до редакцій газет та журналів з шлюбними оголошеннями.

Нагадаю ще один аспект проблеми. Ми не повинні забувати про той вплив, який має література на маси. Будемо відвертими – вибір героїв у вас. не кращий. На яких прикладах ми повинні навчати нашу молодь? В наш складний час нам потрібний такий герой, який вивів би нас з кризи – гора біцепсів, в очах вогонь, а на вустах рішучість і ніяких роздумів, бо на них втрачається час, а час – це гроші.

Онегін же ваш пустив татове майно по вітру, туди ж пустить і дядине багатство, а потім піде з протянутою рукою. Чи це приклад для молоді, яка повинна накопичувати статки?

Ну, а Тетяна – самі сльози. Чого плакати? Чоловік старий? Так, старий, але ж багатий, чин має, а що з молодого? Статистика стверджує, що зараз дуже популярні такі, шлюби, і чим ближче до заповітної мети дорогоцінна половина, тим краще. Можна навіть підштовхнути пилкого коханця, в тому розумінні, що пилюка з нього сиплеться, до бажаного результату. Ні, не треба насильства, не треба найманих вбивць. А треба, щоб час від часу на гарному обличчі коханки з'являвся вираз глибокого смутку, і вона б жалілась на свої невидимі страждання так, що палкий коханець в пориві самопожертви покінчить життя самогубством щоб ощасливити дружину хоча б раз у житті. Відчуваєте, які пристрасті завирували у вашому романі? Редактор задоволено відкинувся на кріслі і виразно подивився на автора:

– Ось такі в мене думки відносно вашого твору, Олександре Сергійовичу. Вибачайте, як що вразив вас, але це, так би мовити, від імені народу, а читач завжди правий.

Красота страшная сила

Мама назвала свою дочь – Людмила. Подружки звали ее Мила, что в переводе с украинского означает милая. И это соответствовало действительности: Мила была хороша собой, а в глазах горел огонь нежности и страсти. Правда, сразу Мила не придавала особого значения внешним данным, но случай помог узнать об истиной силе девичьей красоты. Сдавала экзамен по электронике. Преподаватель был молодой и симпатичный мужчина, недавно окончил институт. Под взглядами девушек он краснел и немного заикался, но был принципиален на экзаменах. Мила, надо сказать, плавала в электрических и магнитных полях. Правило буравчика путала с правилом Лапиталя и вообще считала, что Буравчик – это фамилия физика, который сформулировал это правило. Понятное дело, что экзамен она валила, и молодой преподаватель предлагал придти на пересдачу, но Мила все свое красноречие и обаяние направила на него.

– Я учила, честное слово, целую ночь, и я прямо-таки наэлектризована знаниями.

И она положила свою руку на руку преподавателя. Того словно током ударило, он оторвал руку, поскольку был женат и имел дочурку полтора года. Но удар тока имел свои последствия, и он поставил зачет Миле.