Міхал Шьмєляк - Вники

повернути в кишеню, ліхтарик працював набагато краще. Сильний промінь світла прорізав темряву костелу.

– Егей, Марек! – гукнув він у бік склепу. Якусь мить він прислухався, але не було жодного звуку, окрім гуркоту шторму, приглушеного кам’яними стінами храму.

Косма повільно зайшов усередину, трохи опасаючись, бо це ж ідеальна пастка. Він спускається, хтось опускає люк, і пана Косму замкнено. Але хто? Для чого? Він швидко охопив світлом крипту, але за ці

кілька годин нічого не змінилося, ні зв’язаного священика, ні покинутого трупа. Той же пил, цегла і трохи

вогкий запах зупиненого часу. Він повільно вийшов назад, обережно, очікуючи удару по голові чи якогось

іншого нападу.

Які були у нього теорії? Повертаючись до Вників, він багато думав і прийшов лише до однієї думки: хтось спіймав Марека і мав для цього поважну причину. Єдиним мотивом були його жертви, родини

зґвалтованих дівчат. Він знав, яким міцним є зв’язок між батьком і донькою, він багато разів бачив батьків

скривджених дітей, і хоча матері найчастіше були замкнені в дивній суміші жалоби та божевілля, батьки не

заспокоювалися, доки не звели рахунків. Вони проводили приватні хрестові походи, щоб покарати

кривдника, і якщо це не давало результатів, у них часто щось ламалося всередині, і вони вдавалися до

алкогольної чи наркотичної залежності або навіть смерті. Що б він робив, якби священик зґвалтував його

доньку, а потім того тихенько перевели в парафію в горах, щоб він обдумав свої вчинки? Знайшов би цього

сукина сина і заєбав би його. Щоб він страждав.

Так що ж тут коїлося? Що сталося з Мареком? Куди поділися всі ті люди, які паркувалися перед

костелом, як не на месу? І головне: де Майя?

Косма рушив до виходу і зупинився на паперті. Ліворуч була кімната, яка нині служила комірчиною

костельного. Там висів костюм для особливих випадків. Він натиснув клямку, і двері відчинилися. Він

обережно відкрив її, очікуючи якогось нападу, хоча костел виглядав абсолютно порожнім. До біса, він

більше ніколи не вийде з дому без зброї. Скільки самовпевненості додав би йому глок у руці!

Однак на нього ніхто не нападав, кімната була порожня. Він охопив її світлом ліхтарика й зупинився

біля вішалки. Порожній.

  

Небо тремтіло, наче сам Левіафан хотів пробитися крізь чорну масу й спуститися на світ, щоб

поширити руйнування. У пароха Стефана Мацеєвського склалося враження, що за мить замість чергової

блискавки величезна лапа розколе хмари, звільнивши місце для зубастої пащі чудовиська, яке жадає

людських душ. Грішних душ.

Ще один удар грому ледь не сколихнув повітря. Священик відвів очі від неспокійного неба й

поглянув на Марека Лігоцького, грішника, священика і, нарешті, а може, понад усе, людину. Знову звів очі

до неба.

Це було його покликання, тут він відновив віру в Бога, у Вниках він щиро любив Його і довіряв Йому.

Що сказав Ісус, коли привів учнів до Лазаря? "Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, житиме.

Кожен, хто живе та вірує в Мене, не помре повік".

Він знову подивився вперед і побачив очі, що дивляться на нього, десятки очей тих, хто, як і він, довірив своє життя Христу.

  

Костюма не було. Що тоді сказала Сільвія? Його готували для особливих випадків, щоб у разі

потреби костельний міг швидко переодягнутися. Чи сталося це зараз? Мабуть так. Косма швидко побіг за

цвинтар, до руїн монастиря, але там нікого не зустрів. Крім того, чому він очікував, що процесія з Ісусом-мстителем на чолі вийшла з костелу й попрямувала до руїн монастиря? Нісенітниця. Тоді, може, вони пішли

до Диявольського дерева?

Раптом йому на ум спала думка, яка десь там калаталася — чи часом не Валясякова вчора сказала, що будуть молитися за Рубенса? У нагромадженні вражень, алкоголю, вогнів дискотеки та вечора, проведеного з Майєю, щось від нього збігло. Вони всі могли просто піти на місце його смерті і помолитися

там, чому б і ні? Це було єдине логічне пояснення.

І він попрямував до Диявольського дерева.

  

131

Парох Стефан Мацеєвський поглянув на отця Марека Лігоцького, який стояв перед ним на колінах.

Люди схильні до гріха, так воно і є, таким Бог створив світ. Він дав їм свободу волі робити добро і

зло, а також розум, щоб відрізняти одне від іншого. Він також заснував священство, щоб ті, хто заблукав, могли легше знайти дорогу у важкому світі. Священик мав бути на боці добра. Звичайно, як і будь-яка

людина, він може помилитися, але якщо хтось покаже йому дорогу назад, а він нею не скористається, то він

не має права бути священиком.

Знову у власних основах затремтіло небо, гуркіт грому був наче попередженням, що за мить над

землею пануватиме не людина, а стихія. Сильний вітер ворушив гіллям дубу.

Парох вдивлявся в Марека, грішного священика.

У грішника, який не прийняв дару покаяння.