Міхал Шьмєляк - Вники

першого дня в костелі, золотий, прикрашений, подарований лицарем Мщуєм зі Скшинного в обмін на захист

під час бурі. Такої, як ось ця.

Плавним, відпрацьованим і не надто швидким рухом костельний перерізав молодому священику

горло, і кров бризнула на траву. У світлі блискавки вона виглядала чорною.

У Косми перехопило дух. До цього часу він все ще мав певну надію, що це був якийсь моторошний

жарт, який мав налякати Марека, але закривавлений священик, що хрипів, розвіяв усі сумніви.

Марек спробував схопитися за перерізане горло, але зв’язані чотками руки не дали йому цього

зробити, він лише наблизив їх до шиї, ще одна хвиля крові потекла на хрест і чотки. Він упав ниць і все ще

здригався на траві. Він був схожий на пародію на танцюриста, що звивався на танцювальному майданчику

під стробоскопами.

– Та що ж ви… Курва мать! – вражено скрикнув Косма.

– Як було спочатку, так і тепер, і буде на віки вічні. «Амінь», — продекламував парох.

– Амінь – хрестячись, повторили жителі Вників.

Косма глянув на всіх зібраних. У Майі було обличчя без виразу, Сільвія злегка посміхалася, стара

Валясякова плакала. Вони всі були тут, разом. Протягом цього тижня вони з ним розмовляли, їли і пили за

одним столом, спали під одним дахом, жартували і філософствували.

Вони ошукували його.

Майя ошукала його.

Який сенс у всьому цьому?

Чоловік, якого він зустрічав на кладовищі, мав рацію, парох був поганою людиною, а Ісус Христос

справді зійшов із хреста, щоб вершити правосуддя.

– Ідіть додому з миром Христовим, жертва виповнена, — сказав священик тихим голосом, що

майже губився у реві бурі.

– Дяка Богові, – відповіли віряни.

Люди один за одним підходили до статуї Ісуса-мстителя, оминаючи бездиханне тіло священика

Марека Лігоцького. Воно час від часу ще часу смикалося, Косма це добре знав, це був так званий рефлекс

Лазаря. Кров зросила траву досить широко, тому в деяких людей взуття було в червоних плямах, але вони не

звертали на це уваги. Всі торкалися статуї Ісуса Мстивого руками або цілували їй ноги і продовжували

спускатися схилом, швидше за все, до своїх домівок. Вони розмовляли між собою, як звичайні парафіяни

після недільної меси, посміхаючись з почуттям добре виконаного обов’язку перед громадою. Вони встигли

перед грозою, коли та налетить, і на світ поллються потоки очищувального дощу, а вони вже будуть вдома, сидіти за чашкою гарячого чаю, а може, і за склянкою чогось міцнішого.

Косма озирнувся за Валясякову, коли вона йшла додому, його господиня опустила голову й йшла

швидше за інших. Чи виїде вона до дочки? Чи буде в стані це зробити? І чи дозволять їй мешканці Вників?

На галявині під деревом залишилося лише кілька людей. Парох зняв столу з шиї, поцілував і склав, а

потім віддав костельному. Той поклав її в кошик і почав знімати статую Ісуса з дерева. Косму тримали двоє

чоловіків, це були колеги Шрама з-під крамниці. А сам Шрам подбав про те, щоб загорнути тіло отця Марека

у плівку. В цьому йому допомагали Сільвія і Майя.

134

Майя і Сільвія.

Це була гра, їх взаємна неприязнь, змагання. Для Косми все було театром, щоб наприкінці вистави

він встав, поплескав стоячи й пішов додому. І все б обійшлося, якби не таємничий чоловік перед

кладовищем, і в потрібний момент якому вручили візитку з номером телефону. Якби не це, він сам вже

доїхав би до Варшави і думав, яке пиво випити ввечері. І чекав на Майю, прибираючи заради неї квартиру.

Все було брехнею.

Що вони з ним зроблять?

Вб'ють, це точно. Він був свідком, а найстрашніше – поліцейським. Вони не могли сумніватися, що

він не буде тримати язик за зубами, вони були недостатньо дурні.

З яких варіантів йому доводилося вибирати?

Можливо, патруль, який прислав Синиця, знаходиться у Вниках, але ніхто з поліцейських у таку

погоду сюди не кинеться. Можливо, вони під'їхали до костелу, побачили, як люди сідають у машини на

стоянці, запитали когось, чи не бачили ті чогось підозрілого. Не було жодного шансу, щоб хтось із

розчервонілими щоками повідомив поліції, що молодому священику перерізали горло під Диявольським

деревом, і Ісус цим і справді задоволений.

Перший варіант, заснований на цьому припущенні, від якого дещо тхне панікою - покликати на

допомогу. Якщо він почне кричати, його почують. Поки вони виходять з машини і йдуть пішки. Знаючи

звички своїх колег з відділу профілактики, він на це не розраховував. Проїхали селом, записали час прибуття

та від’їзду і що нічого підозрілого не помітили. Відбарабанили.

Другий варіант – боротися. На даний момент у нього не було жодних шансів, його міцно тримали, в

резерві був також Шрам і костельний з небезпечним стилетом, яким він, як бачите, користувався з великою

майстерністю. Йому довелося б послабити їх пильність і дочекатися сприятливого моменту, а потім просто

почати тікати. Це був єдиний варіант, у нього не було шансів проти чотирьох суперників. Якби вони тільки на