Містер Блетсуорсі на острові Ремполі

_{І дарма Блетсуорсі тішить себе уявленням, що це тільки загублений у океані малий клаптик землі, тільки острів Ремпол і що десь далеко чекає на нього той, справжній, цивілізований дядечків світ. Ніякого іншого світу немає. Це в його світі під машкарою цивілізації панують жорстокість, лицемірство й забобони й тримають людство в тісних, тьмавих ущелинах мегатерії — застарілі, віджиті звичаї, закони, інституції, що вперто чіпляються за життя й не хочуть давати місце новим, досконалішим, — держава, й релігія, й кастовий поділ суспільства… Що ж до «дарунків Друга», то чи давно писав Томас Гуд у своїй славнозвісній «Пісні про сорочку»: «… на вас не просте полотно, а життя дорогої людини»? А Ардам у цивілізованому світі виявляється ще страшніший: коли на Ремполі він удовольняється войовничим татуюванням, «великим виттям» та безглуздою муштрою, то цивілізований Ардам у своїй Великій війні пожер одинадцять мільйонів людських життів. І самому містерові Блетсуорсі не пощастило відбутись так легко, як на Ремполі: зазнав він і муштри, не менше безглуздої, ніж дикунська, і ногу віддав у жертву Ардамові, та й головою трохи не наклав.}