Читаем Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат полностью

Далі дорога веде у верхів'я ріки Чорна Тиса, до її витоків. Тут теж стоїть пам'ятний знак. Звідси можна потрапити до мальовничого озера Ворожеска. Тут, як розповідають місцеві жителі, на одному з берегів стояв камінь із незрозумілим написом.

Пізніше його перевернули написом до землі, а з роками й зовсім забули про нього, тож напис так і залишився нерозгаданим. Розповідають, що в давнину тут втопився пастух, і на одному з каменів був зроблений пам'ятний напис.

Цікавий камінь лежить у долині потоку Бистрик неподалік від Осмолоди. Його називають каменем Потоцького. На камені вибита дата — 11.04.1908 — та герб дому Потоцьких «Пілава». У такий спосіб була увіковічена загибель польського шляхтича, намісника Галичини.

Насправді ж убивство шляхтича Потоцького відбулося не 11 квітня, а 12-го.

Цього дня молодий 20-річний студент Мирослав Січинський чотирма пострілами вбив 46-річного Анджея Потоцького в його власному кабінеті. На той час Потоцький обіймав посаду цісарського намісника на Галичині. Січинський заздалегідь записався на прийом і серед купи паперів проніс пістолета. Увійшовши до кабінету, Січинський промовив: «Се за наші кривди, за вибори, за смерть Каганця». Після цього пролунало чотири постріли.

Здійснивши вбивство, студент поклав пістолета на підлогу і сів, чекаючи на поліцію, яка прибула приблизно за півгодини. Суд визначив покарання для вбивці у вигляді 20 років ув'язнення, хоча поляки вимагали смертної кари через повішення. Під час перебування у в'язниці Січинському допомогли втекти до США, де він зустрів старість і помер, коли йому виповнився 91 рік.

Що ж спричинило таку жахливу ситуацію? Річ у тім, що за тих часів українських кандидатів на виборах до сейму всіляко пригнічували. Один із кандидатів, Каганець, був забитий до смерті. Результати виборів фальсифікувалися та перекручувалися. Для заспокоєння невдоволених українців влада залучала солдатів, які нещадно посипали спини натовпу палицями. Тож з огляду на це вчинок Січинського, який втілював погляди тогочасної інтелігенції, не здається таким уже несправедливим.

Тунель кохання

Тунель кохання — це незвичайне місце, де здійснюються мрії закоханих про вічну любов. Він простягається на чотири кілометри вздовж залізничної лінії, що сполучає селища Клеваньта Оржів у Рівненській області.

Тунель утворений заростями дерев і кущів, що сплелися у формі арки. Дивовижно те, що виник тунель зовсім випадково, а причиною стала надмірна любов радянської влади до секретності. За радянських часів залізнична одноколійка вела до колишньої військової бази, тож, аби замаскувати дорогу, її щільно обсадили з обох боків деревами і кущами. Із плином часу зарості припинили обрізати, і вони утворили такий собі зелений коридор. Ідеальну форму цьому коридору надав вантажний потяг, який регулярно курсує до деревообробного комбінату й обламує «зайві» гілки на своєму шляху.

За давнім повір'ям, закохані, які поцілуються тут і загадають одне бажання на двох, коли колією їхатиме поїзд, ніколи вже не розлучаться.

А коли хтось висадить у тунелі квіти, то і життя матиме квітуче і щасливе.

Популярним це місце стало не так давно — 2009 року, коли місцевий фотограф вирішив зробити тут фотосесію для кількох пар молодят.

Світлини, які він оприлюднив у соціальній мережі, просто «підірвали» загал. Слава про відрізок залізничної колії посеред лісових хащ, про існування якого досі знали лише місцеві жителі, облетіла не лише Україну, а й увесь світ. Наразі сюди з'їжджається велика кількість туристів, аби помилуватися цим місцем, а ще закріпити своє кохання навіки.

Кращий час для того, щоб побачити тунель кохання, — це весна та літо, проте і восени тунель ефектно виглядає завдяки яскравій палітрі осінніх кольорів. Ну а зима надає тунелю кохання певної містики й загадковості, тож приїздити сюди можна, коли тільки-но забажається.

Водоспад «Скакало»

На відстані 3,5 кілометра від смт Чинадійово Мукачівського району в урочищі Нижнє Грабовище розташований дивовижний водоспад «Скакало» — пам'ятка природи місцевого значення. Висота одного з найгарніших водоспадів України становить чотири метри. «Скакало» утворився на місці виходу на поверхню вулканічних порід. Про це свідчать гірські стрімчаки, що застигли в глибині лісу обабіч водоспаду. Гряда каменів, що перетинає схил гори, пересікає дорогу потоку, який впадає до річки Матекової, правої притоки Латориці. Потік у три щаблі вихлюпується з уступів та утворює каскад струмків, що ніби перескакують з одного каменя на другий. Саме звідси і походить назва водоспаду. А утворення цього місця належить гірському потоку річки Синявки, правої притоки Іршави.

Аби дістатися водоспаду, потрібно розпочати шлях від відомого санаторію «Водограй», звідки відстань до «Скакала» становить 150 метрів.

Стужицький дуб

Перейти на страницу:

Похожие книги

Костромская земля. Природа. История. Экономика. Культура. Достопримечательности. Религиозные центры
Костромская земля. Природа. История. Экономика. Культура. Достопримечательности. Религиозные центры

В книге в простой и увлекательной форме рассказано о природных, духовных, рукотворных богатствах Костромской земли, ее истории (в том числе как колыбели царского рода Романовых), хозяйстве, культуре, людях, главных религиозных центрах. Читатель узнает много интересного об основных поселениях Костромской земли: городах Костроме, Нерехте, Судиславле, Буе, Галиче, Чухломе, Солигаличе, Макарьеве, Кологриве, Нее, Мантурово, Шарье, Волгореченске, историческом селе Макарий-на-Письме, поселке (знаменитом историческом селе) Красное-на-Волге и других. Большое внимание уделено православным центрам – монастырям и храмам с их святынями. Рассказывается о знаменитых уроженцах Костромской земли и других ярких людях, живших и работавших здесь. Повествуется о чтимых и чудотворных иконах (в первую очередь о Феодоровской иконе Божией Матери – покровительнице рожениц, брака, детей, юношества, защитнице семейного благополучия), православных святых, земная жизнь которых оказалась связанной с Костромской землей.

Вера Георгиевна Глушкова

География, путевые заметки