Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

1875 року, наприкінці липня, Гуцульщину відвідав відомий український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч Михайло Драгоманов і український революціонер-демократ, прогресивний учений, громадсько-політичний діяч, автор праць із економічної історії й теорії Сергій Подолинський. Вони давно шукали нагоди ближче познайомитись із гуцулами та їх життям, а тому скористалися запрошенням знайомого письменника С. Витвицького, який проживав у Жаб'єму. За чотири роки до цього Михайло Драгоманов вже гостював у Галичині та зав'язав дружні стосунки з передовою молоддю, зокрема з І. Франком та М. Павликом, тож відтоді його неймовірно вабила Гуцульщина, і він прагнув побачити її ще раз.

Під час перебування в Жаб'єму, що тривало лише добу, М. Драгоманов і С. Подолинський милувалися гірськими краєвидами, слухали розповіді друга про життя й побут гуцулів, їх сміливість і невимірну любов до рідного краю.

Наступного дня М. Драгоманов і С. Подолинський приїхали до Станіславова, звідки поїхали на Буковину до Юрія Федьковича.

Дорогою до Путилова Драгоманову випало ночувати на полонині, і враження про полонинське життя гуцулів фольклорист закарбував у спогадах. Він описує невеличку будівлю з дерева, з лавами попід стінами, вкриту тільки з боків. Середина стайні була відкрита, і туди йшов дим від великого вогнища, що горіло посеред будинку. Це вогнище було живою ватрою, тобто витертою деревом. Такий вогонь запалювали, коли приходили на полонину на початку літа, а потім вогнище мало горіти до кінця сезону. Коли ж воно гасло, це вважалося поганим знаменням для скоту й для людей. Згадує Драгоманов і інструмент, котрим витирали вогонь. Такі деталі посідають значне місце у спогадах історика, і саме це робить його праці такими цікавими й вагомими для нащадків.

Іван Франко

Гуцульщина мала велике значення для видатного українського поета, письменника, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка й значною мірою вплинула на його життя та творчість. Про цей край письменник дізнався ще під час студентських років. Ну а на власні очі Франко побачив цей край 1880 року, у віці 24 років. Проте дійшов він лиш до Яблунева, де його 4 березня заарештувала австрійська поліція, яка пильно слідкувала за ним. Ув'язненого спочатку помістили в камеру міської Коломийської ратуші, а 5 березня перевели до тюрми Коломийського окружного суду. Тут молодий Франко написав свій знаменитий твір «Вічний революціонер», а також інші поезії. Також письменник занотовував усі пісні й приповідки, які чув від арештантів із Покуття.

Звинувачення Франка полягало в соціалістичній пропаганді й участі у замаху на війта села Москалівка біля Косова. Певною мірою ці звинувачення були об'єктивними. Річ у тім, що селяни Москалівки, брати Фокшеї, не захотіли платити податки і зробили замах на війта. А під час обшуку в них були знайдені твори М. Драгоманова, М. Павлика та І. Франка. Однак участь письменника в цьому замаху не довели, і власті обмежились триденним арештом за порушення паспортного режиму.

Після цього Івана Франка відправили в рідне село, але 15 червня він повернувся до Коломиї з метою поїхати у Нижній Березів. Тут поліція знову затримала його через брак паспорта. Водночас поет важко захворів у готелі.

У червні-серпні 1880 року, після довгих поневірянь, хворий на пропасницю Франко таки дістався Нижнього Березова, де зупинився у вчителя Кирила Геника. Майже весь час письменник лежав хворий і не виходив із хати. У цей час Франко продовжував писати оповідання, записував пісні, приповідки, які пізніше використовував у своїх публікаціях.

Утім, коломийський староста не дав спокою Франку. Він почав переслідувати письменника і врешті-решт етапом привів до Коломиї, та вимушений був відпустити за браком доказів. Франко повернувся до Геника, а 23 серпня 1880 року вирушив до рідного села.

Також Іван Франко полюбляв бувати в Косові, де його радо приймали М. Павлик, гуцули Печенюкта Ткач, Петро Джуранюк. В один із таких візитів письменник познайомився з визначним знавцем етнографії Гуцульщини Володимиром Гнатюком, який запропонував переїхати до нього в Криворівню на літній відпочинок. Відтоді Криворівня стала улюбленим місцем відпочинку Івана Франка, адже саме тут відбувалися його зустрічі з видатними діячами науки й культури.

То чим Криворівня так подобалася письменникові? Цьому сприяли мальовнича місцевість, чисте повітря, шумна річка. Усе це позитивно впливало на письменника, заспокоювало нервову систему, давало стимул до творчості. До того ж карпатське село було місцем відпочинку корифеїв української культури, таких як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк та ін. Саме звідси Франко міг здійснювати далекі екскурсії в інші гуцульські села, аби вивчати народну творчість, зустрічатися з місцевими гуцулами. Франко сам неодноразово казав, що Криворівня напуває його душу спокоєм і тихою красою.