Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

У карпатській демонології всі істоти поділяються на чоловічих та жіночих персонажів. Так, на означення покійника, який після смерті приходить і п'є кров у живих людей, використовується слово «упир», а домашнього духа називають годованцем. При цьому жіночих образів, що мали б аналогічне значення, в демонології немає. Тож поговорімо окремо про істот жіночої статі, в існування яких вірили гуцули.

Основна функція жіночих персонажів полягала зазвичай у звабленні чоловіків та підміні немовлят. Таких істот називають мавками, дикими бабами, літавицями, вітерницями, перелесницями, бісицями, повітрулями тощо. Звідки ж вони з'являлися? Вважалося, що ними ставали дівчата, які померли до весілля, жінки, що загинули під час пологів, нехрещені діти, старі діви.

Отже, почнімо з образу русалки. Інколи її порівнюють і з мавкою, майкою. Проте, незважаючи на подібність зовнішності й інших чинників, це різні персонажі. За однією з версій, русалкою стає дівчина, яка втопилася.

Якщо говорити про зовнішні риси, то русалку, перелесницю, майку, дику бабу нерідко наділяли гіпертрофованими грудьми. Це пов'язано з функцією таких істот, адже вони могли годувати покинутих дітей. Інколи в цих покійницях можна було розпізнати дівчат, які померли перед шлюбом. На Бойківщині, коли дитину хотіли відлучити від грудного вигодовування, її лякали дикою бабою, яка може покусати груди. Та й саме використання терміна «баба» свідчить про те, що за цим образом прихована душа померлої людини. Дикій бабі приписують різні, часом зовсім протилежні дії — крадіжку та підміну немовлят, зваблення чоловіків тощо.

Ще одна характерна риса демонологічних жіночих істот — досконала врода, якої, на думку гуцулів, не буває у хрещених людей. Таку вроду зазвичай мають мавки, русалки й повітрулі.

Найпопулярнішим жіночим персонажем, що перебуває між світом демонів і світом людей, є відьма. В її образі переплелись язичницькі мотиви і християнські середньовічні вчення про чаклунство. Досі невідомо, яким чином стара відьма передає свої знання молодій. Проте кажуть, що перед цим обрядом стара відьма повинна востаннє продемонструвати свою силу і можливості й попередити молоду чаклунку про її майбутню жахливу смерть і посмертні муки. Яким чином жінка стає відьмою? До цього можуть призвести певні порушення в поведінці батьків. Так, наприклад, якщо вагітна жінка варитиме страву на Святий вечір, а до горшка потрапить шматочок вуглинки, який вона з'їсть, у неї народиться відьма. Жителі Бойківщини прирівнюють відьму до знахарки. Така відьма інколи може допомагати людям, бо вона володіє великою магічною силою. Проте різниця між цими істотами все ж таки є, адже знахарка не літає на Лису гору на шабаш, не вміє доїти корів і в неї відсутній хвіст. Як стверджують місцеві жителі, частенько серед карпатських гір можна зустріти примар; нічниць, які відбирають сон; яз — злих покорчених бабів, що позбавляють людей сили; мамунів, які крадуть чоловіків, тощо. Можна натрапити тут також на гордовитих смеречанок. Ці істоти багато бачать, живуть на висоті, але через свою пиху постійно падають на землю. Кажуть, що саме вони є сторожами Карпатського краю. Ну а функцію захисту Карпат покладено на несамовитиць, що мають здібності всіх демонологічних істот. Та вивчити їх детальніше досі ще ніхто не зміг, адже після зустрічі з несамовитицями очевидців, на жаль, не залишається.

Космогонічні вірування мешканців Карпат

Космогонічними віруваннями є система народних міфологічних вірувань та поглядів на сутність і походження світу, небесних тіл, природних явищ і явищ стихійних тощо. Найповніше космогонічні вірування передає усна народна творчість, зокрема міфи, легенди, перекази, пісні, колядки тощо. Такі вірування з'явилися ще в дохристиянську епоху, коли серед наших пращурів-язичників панувало поклоніння різним божествам. Після хрещення Русі язичницькі уявлення дещо трансформувалися, адже до них додалися християнські мотиви. Такі уявлення передавали з покоління в покоління, завдяки чому вони збереглися аж до сьогодні.

Провідним мотивом космогонічних уявлень є створення світу. Так, карпатські русини вважали, що світ був створений царем-вогнем і царицею-водою. Створення світу описує також галицько-руська колядка. У ній розповідається, як злетіли два голуби — символи кохання — і почали творити із безодні морської стихії. Такі уявлення сформували сприйняття води як жіночої істоти. Без животворної сили вона лише наповнює простір, завдяки чому з'являються сніг, лід тощо. Проте під впливом світла й тепла вода розтоплюється, народжує і живить світ.