Джерельну воду з криниці, річки або інших водойм набирали до схід сонця. При цьому її черпали із заходу на схід, проти сонця, а повертаючись з нею додому, не оглядалися назад. Удома потрібно було промовити такі слова: «Добрий ранок, колодязе Павле, і ти, земле Тетяно, і ти, водо Олено, обмиваєш луги-береги, обмий тіло і кості». Така вода була необхідним компонентом при замовляннях уроків. Наливши в миску непочатої води, знахар чи знахарка кидали по одному тричі по дев'ять вугликів, рахуючи: «Не дев'ять, не вісім…» — і так до одного. Шепотіли замовляння, давали хворому попити трохи цієї води, натирали нею або кропили чоло, груди, руки, ноги і виливали її на дерево чи на дев'яту межу. У непочатій воді також купали дитину-немовля.
На джерельну воду, тільки-но наблизившись до криниці, в давнину карпатці читали таке замовляння: «Водице-Арданице, миєш два береги, третю середину, четверте корінь, п'єте каміне, шесту душу, на имнє (ім'я)! Обмий її вид омрази жгучьої, болючої смертельної, пекучьої, скіпачької, лупачької!» Потім потрібно було набрати воду, мовивши: «Водичко свєтичко! Течеш з високих гір, з глибоких нір, усе лихе обмиваєш, сама чіста пропливаєш. Обмий чоловіка (ім'я) вид вуру, пострілу, клику наслання й лихого часу», а після цього тричі сплюнути.
Удома читали змову на воду, яку потім пили або ж робили відлив воском на цю воду: «Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і луги, і береги, і середину. Очищаєш ти, вода явленая, нарожденного (ім'я) од прозору: надуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети, на болота, на моря».
Можна було також застосовувати такі змови:
1. «У моря калина, під калиною дівчина, вона не знала ні шити, ні прясти, ні золотом гаптувати; тільки й уміла і знала од (ім'я) уроки і презори викликати й визивати, на сухіїліси посилати. Уроки, урочища, чоловічі й жіночі, дитячі, вам, уроки, урочища, у (ім'я) не стояти, жовтої кості не ламати, червоної крові не пити, серця його не нудити, білого тіла не сушити; вам іти на мохи, на темні луги, на густі очерети, на сухі ліси».
2. «Уроки колючі, поробленнє болюче! Ци ви си стали з света, ци з вітру, ци з роботи, я хочу вас викликати із сімдесятьох сімох кісточок, із сімдесятьох сімох жилочок. Уроки колючі, поробленнє болюче! Викликаю вас із шкіри, з мнєса, з кісток, із серця, з чирок, з голови, з очей, з носа, з рота, з єзика, із зубів! Йдіть собі лісами, горами, водами, ріками аж до Чорного моря; награю Чорного моря є висока гора, а на тій горі є скала, а на тій скалі є дев'ять когутів перваків, дев'ять котів перваків, дев'ять псів перваків. Єк ти не схочеш піти по волі, то підеш по неволі. Єк я тебе догоню — золотим мечом тобі голову здойму. Тебе когути видзьобають дзьобами, коти вигребуть лабами, пси вигризуть зубами! Щезни, пропади! Ти до сего тіла не маєш діла!»
Залишки води виливали на перехресті зі словами: «В лісі росло дерево, убирало си в кору, в краки, в лист, у цвіт. Стяли його. Як не має воно тепер сили рости, цвісти, так аби не мали сили уроки панські, циганські, діючі, жидівські, парубоцькі, дівоцькі, жаб'ячі і гадячі. Аби так щезли, пропали, як пропадає сіль від води і віск від вогню».
Орданська вода застосовувалася від недугів на цілий рік, а хворим повертала здоров'я. Водохрещенські купелі в давнину були дуже поширені серед жителів Карпат.
Свята вода є символом творчості та божественної сили. Такою водою в давнину священнослужителі освячували статуї богів і самих вірян.
Свята вода може змити з людини бруд, очистити від хвороб, зцілити від недугів тощо.
Повсюди в Україні побутував звичай купатися або вмиватися в чистій воді у Чистий четвер. Про це свідчать такі вислови: «Як хто нездоровий чимось, хай у Чистий четвер піде вдосвіта на річку, поки ніхто води не брав, і вмиється — всяка хвороба мине»; «Найкраще купатися у Чистий четвер — буде чисте тіло», «У Великий четвер до схід сонця миють хворі очі», «Як у Чистий четвер скупаєшся — не буде корости». Звичаю помитися в річці до схід сонця, на зорі, дотримувалися в багатьох місцинах України. Існувало повір'я, що той, хто побачить купання ворона і дістане хоча б краплину води з вороняти, завжди буде здоровим, оскільки ворон володіє живою та неживою водою.
Здавна відомо, що вода двічі на рік змінює свою полярність: у період зимового сонцевороту на Водохреще та в період літнього сонцестояння, на Івана Купала. Купальська вода здатна розпалювати любовну жагу, сповнювати животворною силою. Попивши води з нової криниці, освяченої в переддень свята Купала, дівчата і хлопці закохувалися одне в одного.