На другому березі (збірник)

Крилатий вітер, дужий вітер,
що зорі, листя й ластівки несе,
сп'яняє серце. Ех, летіти
в зелений квітень, в синь пісень!

Піднявся день, мов олень з кручі,

ніч відплила, мов корабель.
Крилатий вітер і пахучий,
мов дзенькіт сріблених шабель.

Назустріч

Росте хлоп'я, мов кущ малини,
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги,

назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігом
співають в квітні юні дні.

Корчма

Про дівчат і про купців
оповідає давня повість.
Крилата чарка у руці,
жага і трунок гусне в крові.

Червінці дзвонять на столі,

і місяць — найхмільніший келих.
Схилився вечір до землі
і срібним сяйвом ріки стелить.

На шляху

Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,

хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць в кручу,
мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,

дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.

На вітер

Кинь пісню на вітер,
на вітер слова!
Десь шепотом віти,
десь шумом трава.

Не в воду глибоку,

а в сонце пливеш.
Подумай, нівроку:
ех, світ цей без меж!

Дме вітер у руна

життя молоде,
на яблуні струнах
долоні кладе.

Немає ще яблук…

Хтось кличе з яруг.
Послухай: це зяблик,
це сірий твій друг.

Ти сонно на яві,

ти п'яний від сну.
Десь шепотом явір
вітає весну.

Десь шелестом сливи…

Що більше тобі?
Сьогодні щасливий
ти птах, далебі!

Неділя, 8 січня 1933

Пейзаж з вікна

Дивись: шумує день погожий,
кипить зелена заметіль.
В товстому дзбані варить рожі,
аж піна бризкає звідтіль.

Дуднить по шибах дощ цинобри,

і скло відблискує, мов сталь.
Парує курявою обрій,
хвилює в димі ранніх сальв.

Підвівши очі з-понад книжки,

побачиш світ барвистим сном,
і думка, вирвавшися нишком,
мов нетля, б'ється у вікно.

Чарки

Зелений ясень, серп і коні.
Прилипнув хлопець до вікна.
В чарки сріблисті і червоні
поналивалася весна.

І хочеться хлопчині конче

від весняних воріт ключа.
З трави неждано скочить сонце,
немов сполохане лоша.

Світанок

Сплигнула ніч з шумких дерев,
втікаючи понад дахами.
Замаяв голуб і дере
крильми хмарин іржаві плями.

Мов дзенькіт товчених склянок,

ясна музика підпливає.
Світанку куриться вино,
і небо в синяві безкрає.

Аж юне серце затремтить,

незаспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити.

Веретено

Стрілчастий день, прозорий холод
і вся невпійманість краси.
Широко креслиш пісні коло.
Ех, пахне ранок. Срібло й синь.

Душа острунена й зелена.

Сміється сніг, сміюся я.
Червоним сонця веретеном
закрутить молоде хлоп'я.

Князь