На другому березі (збірник)

Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя Боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани,

сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,

спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.

Зельман [56]

Закрутився світ безкраїй,
зелень на землі й на небі.
Ой, дівчатам заплітають
у волосся сонця гребінь.

День зелений, день хрещатий,

герці радісних лошат.
В пісні важко передати
те, чим крилиться душа.

Їде Зельман білим возом,

тропарями[57] дзвонить ранок.
О, скажи, весільна лозо,
чому в серці хмільно й п’яно.

Зелена євангелія

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село, в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

слов'янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!

Праліто

1

Впливаємо в соснове море,
в сосновий шум, сосновий спів.
Над нами небо неозоре,
над нами дах струнких верхів,

над нами віддихом глибоким

парують оліясті пні.
І чуєш, як під твоїм кроком
зростають зела запашні.

Тут не бажаєм більш нічого —

обкутатися мохом сну,
в прапервісний природи морок,
в прадавню впасти глибину.

Хай в нашім тілі, наче в соснах,

густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна
і полум'я спливе й блакить.

2

Вростем у землю, наче сосни
(лопоче лісу коругов).
Наллється в наші жили млосний
рослинний сік — зелена кров.
Корінням вгрузнуть ноги в глину,
долоні листям обростуть.
А бджоли до очей прилинуть
і мед, мов з квітів, питимуть.
Уже не кров — важка олія
в затвердлих ядрах набряка.
Немов малина, спіє мрія,
солодка, пристрасна й п'янка.
Кущем черленим край дороги
ростеш у шумі тишини.
Лиш олень — самець струнконогий
полохливої шука сарни.

Змія

Змія рослинна й кущувата,
змія покручена й слизька,
мов мокра палиця картата,
співає хлопцеві в руках.

Змія, моя рожа, гребеняста

росте з-під каменя кущем.
Слова рослинні і хвилясті
злітають радісним дощем.

Мов папороть, перед очами

стає прапервісність твоя.
Ти ще рослина, ти ще камінь,
тебе обкручує змія.

Ліс

Навчися лісової мови
із книги лисів та сарнят!
Виходить місяць до діброви
писать елегії на пнях.

Струмки полощуть срібло тиші,

в росі купається трава.
Хай найпростіші з всіх слова
у книзі лісу ніч напише!

Лист

На клаптику паперу
рука напише слово
коротке: прощай.
Хоч тьмяні очі знову, знову
обіцяють солодкий
одчай.

На клаптику паперу

рука напише тремтячи,
що тісно двом серцям
на світі
широкому.

Весна 1933

Давній мотив