Читаем На другому березі (збірник) полностью

Мої дні жорстокі та холодніполину навіяли в пісні,потонули обрії в безоднічорної весни.Знов підказує мені до вухаслів спокуслива, похмільна їдь,що поглине серце завірюха,хоч би мимохіть.Так складатиму в дні анестезіїцю отруйну дань моїм часам,бо дарма: гірке вино поезіїмушу пити сам.Нерозумна мрія зрадно кличе,знаю, що омана це й фантом:хочу вирізьбити днів обличчявірша долотом.Вівторок, 22 грудня 1932

Гірка ніч

Заснули люди в чорнім місті,під ковдрами леліють сни.Твоєї мрії не поміститьцей світ безкраїй та тісний.Замовкли голоси охриплі,і спокій крила розпина,і північ зерна маку сипле,та не для тебе тишина.І ось дрібний чорнявий хлопецьпідніс долоні до чола.Ні, суті світу ти не схопиш,не вирвеш віршем корінь зла.Середа, 22 березня 1933

Поетова весна

Ну що ж, поете безіменних мрій?В твоїй чернетці пишних віршів рійдзвінкими римами впиває, як вино.Ти крізь вікноу далечінь глядиш:виприскують сріблясті стебла трав,небавом бризнуть яблуні брунькамиі край дороги виросте спориш.На березовій скрипці вітер граві, наче шовком, витер кожний камінь.Ти піснею розпалене чолов долоні похилив.Ось ярою весною зацвіло,і ти ще раз щаслив.Твоє перо, думкам слухняне,нових пісень ладнає гармонійний стрій.Тремтить захоплення струною голос твій,і з неба ждеш вечірньої роси,і ловиш оком п’янимна синім обрії хмаринки біло-льняніу завороженому перстені краси.Не знаєш сам, чи весело тобі, чи сумно,і б’є весна до голови.………………………………………………………А за вікном юнацтво горде та безумнеготується на зрив новий.Середа, 29 березня 1933

До нас!

Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном.Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій фантом.(Каштани наче прапори хвилясті.)Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу.Та лиш послухай: тут уженова лунає пісня — рожа гніву.Ось краще ти до нас ходи,де, наче сосни рівні та високі,юнацтва смілого рядивідмірюють дзвінкі, пруживі кроки.Субота, 26 серпня 1933

Ніч на площі юра

Перейти на страницу:

Похожие книги

Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература