Вже спалюється день на вугіль ночі,росою вечір трави з попелу полоще,і ляк, мов свердел, твоє серце точить,і місяць тіні згублені полошить.Самітний друже, мов у ночі пояс,ти в таємничість світу оповитий.В цей вечір весняний ходи зо мноюв корчмі на місяці горілку пити.1931
ЖИТТЯ ПО-ГРЕЦЬКИ «БІОС»
Овес, метелики і присяги коханців.Весна закрутить хмільно веретена травня.Лисиці, куни і дівчата вранцівиходять мити очі в буйнолозих плавнях.Годинник сонця квітам б'є години,і стулюються маки ввечері бентежно.Отак під небом недосяжним і безмежнимростуть і родяться звірята, люди і рослини.29 березня 1935
ДО ІСТОТ З ЗЕЛЕНОЇ ЗОРІ
Закони «біосу» однакові для всіх:народження, страждання й смерть.Що лишиться по мені: попіл слів моїх,що лишиться по нас: з кісток трава зросте.Лисиці, леви, ластівки і люди,зеленої зорі черва і листяматерії законам піддані незмінним,як небо понад нами синє і сріблисте!Я розумію вас, звірята і рослини,я чую, як шумлять комети і зростають трави.Антонич теж звіря сумне і кучеряве.18 травня 1935
ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР
Під прапором мідянолистих буків,де сонце покотилось вогняним тарелем,засмаглі хлопці, мов джмелі на луках,гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень.На бурунах трави, в зеленім диміколишуться корови, мов тяжкі колоди,і зорі в зорі дзвонять понад ними,й шумлять під ними буйно життєтворчі води.Той струм, що з сонних квітів синім димомпроходить в стиглість ядер, спрагу росту будить,насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість.Мужчини волохаті палять темним окомДівок широкобедрих, смаглих, повногрудих.Горбатий Янгол лісу манить теплим мохом.Завиті у пергамент неба зодіакиввижаються нам у хрестах щоночі,і мрії наших вір горять стожарним маком.І з зір загаслих іскри осявають очі,червоні півні синій місяць кличуть —це буревій краси, прапервнів громовиця!Так родяться релігії й суспільний лад.Боги й звірня. Громада до громади.Епічний вечір починає владу,і синій вічний стяг лопоче таємниче.Усоте прославляю буйноту життя!27 жовтня 1935