На футбольних меридіанах

Мені вже тоді це дуже подобалось. І я з повною готовністю виконував усе, що вимагали тренери. Розбившись на двійки і на трійки, ми годинами розучували напрямки переміщень, свої виходи в несподівані для суперника точки, створювали «коридори» для використання в нападі півзахисника, розучували стандартні положення і вчились точно використовувати їх. Звичайно, не менше уваги ми приділяли і шліфуванню технічних прийомів, і загальнофізичній підготовці. Адже навіть найпередовіша тактика залишається мертвим скарбом, якщо індивідуальні виконавські можливості футболістів обмежені. Хочу звернути лише увагу на те, що ми спеціально розучували тактичні комбінації, націлені на завоювання оперативного простору, в той час як у інших командах тренування переважно зводились до роботи над технікою і виконання ударів по воротах. Такий стиль роботи динамівців рано чи пізно мав дати позитивні наслідки. Коли саме? Тоді, коли всі ланки команди будуть укомплектовані здібними, технічними гравцями. На жаль, процес оновлення команди дещо затягнувся, тому і наші радощі прийшли з запізненням. Але ми всі роки вірили і знали, що вони прийдуть, не обминуть нас.

Перша така «ластівка» залетіла до нас через рік, коли Ошенкова вже не було в команді (його заступив В. Шиловський). На полі республіканського стадіону імені М. С. Хрущова ми приймали уславлену бразільську команду «Васко да Гама»– одного з незмінних лідерів південноамериканського футбола. До цього ми тут же грали з бразільською командою «Баійя», але вона не справила на нас великого враження, ми перемогли її без особливих труднощів.

Інша справа – «Васко да Гама». Ми так багато чули про неї, нам стільки розповідали про її силу, що здавалось неможливим вирвати в неї перемогу. Більшість знавців пророкувала нам у кращому випадку нічию. І дійсно, коли почалась гра, ми були просто вражені віртуозною технікою гостей. Ми ще ніколи не бачили такого володіння м’ячем. Було схоже, що на полі не футболісти, а естрадні артисти-жонглери, до ніг яких м’яч буквально прив’язаний. Але, незважаючи на атлетичну будову бразільців, на їх витривалість і досконале володіння м’ячем, динамівці перемогли і цю команду з переконливим рахунком – 3:1.

Ця радісна і психологічно дуже велика для нас перемога була здобута завдяки гнучкій тактиці. Не знаю, чи то була в бразільців розвідка боєм напередодні чемпіонату світу з футбола і вони приїхали для того, щоб встановити рівень майстерності радянських команд і окремих футболістів, чи взагалі наша гра на той час була більш зрілою, ніж у представників Нового Світу, але тільки на рахунок гнучкої тактики з нашого боку і досить одноманітної з боку бразільців я відношу перемогу динамівців над ними в 1957 році.

Перший гол у цій грі забив я і саме з того стандартного положення, яке ми розучували за планом тактичної підготовки «Динамо». Сталося це так.

Михайло Коман вивів у прорив лівого крайнього Віктора Фоміна, який помчав до лівого кутового прапорця. Туди ж, ніби для його підтримки, перемістилися Коман і наш центральний нападаючий Сергій Коршунов. Можна було припустити, що саме звідси слід чекати удару по воротах. Тому захисники бразільців підтягнулись до правого сектора свого штрафного майданчика. Звичайно, про мене, півзахисника, який залишився далеко позаду, вони забули і не звернули уваги на те, що я раптом почав набирати швидкість, біжучи по звільненому для мене місцю правого півсереднього.

Я йшов уперед, знаючи, що зараз Фомін не проб’є по воротах, а різко і несподівано відкине м’яч назад у поле, мені. Так було задумано в нашій комбінації, і всі ми перебували в її стандартних точках.

Так воно й сталося. Довгий пас Віктора назад – і м’яч у мене у ногах. Не гаючи часу, я сильно б’ю метрів з тридцяти. Для бразільського воротаря це було такою несподіванкою, що він навіть не поворухнувся. Гол!

Зрозуміло, що удар міг бути не досить сильним або недостатньо точним. Тоді для бразільців усе закінчилось би благополучно. Але не це головне. Принциповим є той факт, що гол був забитий саме так, як ми розучували комбінацію, з стандартного положення. І воно пізніше ще не раз добре послужить нам.

Отож мені здається корисним, щоб усі наші команди мали в своєму арсеналі багато таких стандартних положень. Не слід лякатися неприємного на слух слова. Формалізм тут ні до чого. Важливий зміст поняття. А він, мені так здається, тепер усім зрозумілий. Можливо, вся тактика й складається з великої кількості стандартних положень, природно, не статичних. Ці положення можуть вдосконалюватись, збагачуватись новими варіантами, але вони кінець кінцем створять на полі той вже не стандартний малюнок гри, який зветься в нас взаєморозумінням між гравцями, повною зіграністю.

6