На крилах пісень

Соловейковий спiв на­вес­нi
Ллється в гаю, в зе­ле­нiм роз­маю,
Та пi­сень тих я чуть не здо­лаю,
I вес­ня­нi квiт­ки за­паш­нi
Не для ме­не розк­вiт­ли у гаю, -
Я не ба­чу вес­ня­но­го раю;
Тiї спi­ви та квi­ти яс­нi,
Наче каз­ку див­ну, при­га­даю -
У снi!..
Вiльнi спi­ви, гуч­нi, го­лос­нi
В рiд­нiм краю я чу­ти ба­жаю, -
Чую скрiзь го­ло­сiн­ня сум­нi!
Ох, нев­же в то­бi, рiд­ний мiй краю,
Тiльки й чу­ються вiльнi пiс­нi -
У снi?

LА

(N o c t u r n o)[5]

Лагiднi вес­ня­нiї но­чi зо­рис­тi!
Куди ви од нас по­ли­ну­ли?
Пiснi со­ло­вей­ко­вi дзвiн­ко-срiб­лис­тi!
Невже ви за­мовк­ли, ми­ну­ли?

О нi, ще не час! ще бо ми не дiз­на­ли

Всiх див ча­рiв­ли­вої но­чi,
Та ще бо лу­на­ють, як пер­ше лу­на­ли,
Веснянки чу­до­вi дi­во­чi.

Ще ма­ре­вом лег­ким над на­ми ви­тає

Блакитна вес­ня­ная мрiя,
А в сер­цi роз­кiш­но цвi­те-проц­вi­тає
Злотистая квiт­ка — на­дiя.

На кри­лах фан­та­зiї дум­ки лi­та­ють

В країну таємної но­чi,
Там про­мiн­ням гра­ють, там лю­бо так ся­ють
Лагiднi вес­ня­нiї очi.

Там яс­нiї зо­рi i ти­хiї квi­ти

Єднаються в див­нiй роз­мо­вi,
Там сти­ха ше­по­чуть зе­ле­нiї вi­ти,
Там гiм­ни лу­на­ють лю­бо­вi.

I квi­ти, i зо­рi, й зе­ле­нiї вi­ти

Провадять роз­мо­ви ко­ха­нi
Про вiч­ную си­лу вес­ни на сiм свi­тi,
Про ча­ри по­туж­нi вес­ня­нi.

SI

(S e t t i n a)[6]

Сiм струн я тор­каю, стру­на по стру­нi,
Нехай мої стру­ни лу­на­ють,
Нехай мої спi­ви лi­та­ють
По рiд­нiй ко­ха­нiй моїй сто­ро­нi.
I, мо­же, де коб­за най­деться,
Що гуч­но на стру­ни оз­веться,
На стру­ни, на спi­ви мої не­гуч­нi.

I, мо­же, заг­рає та коб­за вiльнi­ше,

Нiж ти­хiї стру­ни мої.
I вiльнiї гу­ки її
Знайдуть пос­лу­хан­ня у свi­тi пильнi­ше;
I бу­де та коб­за - гуч­на,
Та тiльки не мо­же во­на
Лунати вiд струн моїх ти­хих щи­рi­ше.

[1890]

ЗОРЯНЕ НЕБО

*** Зорi, очi вес­ня­ної но­чi!