НА СХІД ВІД ЕДЕМУ

Його мати жива. Він нерідко уявляв собі, як вона лежить під землею, нерухома, холодна і нетлінна. Але це було не так. Десь там вона рухалася, говорила, жестикулювала, й очі в неї були розплющені. І всередині цього потоку радості його охопив смуток і прийшло відчуття утрати, жахливої утрати. Арон був спантеличений. Він вдивився в цю хмару смутку. Якщо його мати жива, виходить, його батько брехун. Якщо один з них живий, другий мертвий. Арон промовив уголос під деревом:

— Моя мати померла. Вона похована десь там у східних штатах.

У темряві він побачив обличчя Лі й почув його м’який голос. Лі будував дуже добре. Відчуваючи пошану на межі з благоговінням до правди, Лі мав і їхню пряму протилежність — ненависть до брехні. Він точно пояснив хлопцям, щó має на увазі. Якщо є якась неправда, але ви про неї не знаєте, тоді це помилка. Але якщо вам відома істина, а ви її змінюєте на неправду, то і ви, і вона мерзенні.

Голос Лі промовляв: «Я знаю, що іноді до брехні вдаються через доброту. Але я не вірю, що це може принести добро. Різкий біль від правди може минутися, але повільне, ядуче страждання від брехні не минає ніколи. Це невиліковна рана». І Лі працював невтомно і неквапно, і він вибудував з Адама осердя, основу і втілення правди.

Арон похитав головою в темряві, потрусив нею з недовірою. «Якщо мій батько брехун, Лі також брехун». Він зайшов у глухий кут. Йому не було у кого спитати. Кел брехун, але переконання Лі зробили з нього хитрого брехуна. Арон відчував, що щось мусить померти — або його матір, або його всесвіт.

Рішення прийшло до нього несподівано. Абра не збрехала. Вона просто розповіла йому те, що почула, а батьки її також усього лише щось почули. Він підвівся, заштовхнув свою матір знову в смерть і припинив про неї думати.

На вечерю він спізнився.

— Я гуляв з Аброю,— пояснив він.

По вечері, коли Адам сидів у своєму новому зручному кріслі й читав місцеву газету, хтось легко й ніжно торкнувся його плеча. Адам підвів очі:

— Чого тобі, Ароне?

— Добраніч, тату,— сказав Арон.

Розділ 37

1

Лютий місяць у Салінасі зазвичай сирий, холодний і непогожий. Саме тоді випадають сильні дощі, і якщо річці судилося розлитися, то вона розливається в лютому. Мокрим і дощовим видався лютий 1915 року.

Родина Трасків добре влаштувалася у Салінасі. Лі, відмовившись від своєї нікчемної мрії про книгарню, отримав для себе зовсім нове помешкання в будиночку біля булочної Рейно. На ранчо він ніколи не розпаковував доладно свої пожитки, бо був готовий знятися щомиті й податися деінде. Тут, уперше в житті, він облаштовував власну домівку, де розраховував жити зручно і довго.

Йому дісталася велика спальня просто біля вхідних дверей. Лі запустив руку в свої заощадження. Він ніколи не витрачав і цента без гострої необхідності, оскільки всі гроші мали піти на книгарню. Але тепер він купив собі невелике тверде ліжко і письмовий стіл. Він замовив книжкові полиці й розпакував свої книжки, не поскупився на м’який килим і розвішав по стінах гравюри. Він поставив глибоке й зручне моррісовське крісло біля найкращого торшера, який тільки міг знайти. А ще він придбав собі друкарську машинку і заходився вчитися друкувати.

Відкинувши свої власні спартанські звички, Лі переробив і домівку Трасків, і Адам зовсім не протестував. На кухню прибула нова газова плита, в дім провели електрику і встановили телефон. Лі безжально витрачав гроші Адама — на нові меблі, нові килими, газову колонку і великий ящик з льодом для продуктів. Невдовзі в Салінасі не було краще оснащеного будинку. Лі боронився перед Адамом, кажучи:

— Ви маєте купу грошей. Шкода не отримувати від них задоволення.

— Я не скаржуся,— виправдовувався Адам.— Тільки я також хотів би щось купити. Що б мені купити?

— Чому б не зайти до музичної крамниці Логана і не послухати нові фонографи?

— Так і зроблю,— погодився Адам. І придбав грамофон «Віктор», високий, як готичний собор, інструмент, і часто навідувався до Логана подивитися, які прибули платівки.

Нове століття дорослішало і витягало Адама з його шкаралупи. Він підписався на журнали «Атлантик Манслі» і «Нешнел Джеогрефік». Вступив у масонську ложу і серйозно подумував про лосів44. Новий холодильний ящик його просто причарував. Він купив собі книжку про рефрижерацію і почав її вивчати.

Справа полягала в тому, що Адамові потрібна була діяльність. Він пробудився від своєї сплячки з бажанням чимось зайнятися.

— Думаю, мені слід розпочати якийсь бізнес,— сповістив він Лі.

— Навіщо це тобі? Маєш досить грошей, щоб добре жити.

— Але мені хочеться щось робити.

— Це інша річ,— сказав Лі.— А ти знаєш, чим хочеш зайнятися? Сумніваюся, що з тебе вийде добрий бізнесмен.

— Чому б і ні?

— Просто я так думаю.

— Слухай, Лі, я хочу, щоб ти прочитав одну статтю. Там пишуть, що десь у Сибіру викопали мастодонта. Пролежав під льодом кілька тисяч років. А м’ясо зовсім не зіпсувалося.

— Ти на цьому схиблений,— усміхнувся Лі.— Що там у тебе в тих мисочках, якими ти заставив холодильний ящик?

— Чого там тільки немає.

— І оце твій бізнес? Від деяких мисок страшенний сморід.