На землі кленового листу

Відповідь на це запитання дає нам історія. Багато українців Сибіру страшенно обурюються, коли через їхню російську мову їх вважають росіянами. Другий приклад — євреї: більшість із них не знає єврейської мови і послуговується мовами країни свого поселення, проте це їм не заважає вважати себе євреями.

Знаємо письменників, що писали іноземними мовами. Наприклад, Тургенєв писав свої твори французькою, але ніхто не піддає сумніву, що він — російський письменник. Щось подібне можна сказати і про нашого Гоголя.

Таким чином, у визначенні національності вирішальним є свідомість самої людини: з якою нацією вона себе пов’язує, до тієї і належить.

Якщо ми це визнаємо, тоді відкриємо зовсім нові перспективи, але визнати це зовсім нелегко, бо вся історія взаємин діаспори з рідним краєм відбувалася на основі ідеологічних цінностей і найпершого пріоритету серед них — ставлення до боротьби за незалежність. Утвердження нації досі відбувалося через зброю, політику, культуру, віру і мову, причому мова в цьому арсеналі була одним з найголовніших елементів.

Перетворення України на самостійну державу з неминучістю веде до переоцінки цінностей і нового визначення пріоритетів. Те, що було головним для поневоленої нації — боротьба за свободу — поступається місцем — підприємництву.

Для переосмислення ідей і переорієнтації психологічних установок необхідний тривалий час, але відколи нація теоретично усвідомила свої ідейно-психологічні проблеми, їй легше буде переосмислити свої духовні цінності і переорієнтувати СВОЇ ЦІЛІ відповідно до свого нового місця у світі.

Зміна національних пріоритетів і висунення на перше місце підприємництва і з українців зробить справжніх бізнесменів. Ми уміємо вчитися. І якщо усвідомимо, для чого вчитися і куди спрямовувати свій інтелект, то ми це зробимо швидко. Важливо прискорити психологічну переорієнтацію передовсім на оволодіння знаннями підприємництва.

Щодо України — це має першорядне значення з огляду на те, у чиїх руках опиниться за десять років уся економіка: в українських чи чужих? Якщо вона опиниться в руках останніх, ми і в своїй самостійностійній державі будемо наймитами на чужих підприємствах.

Тепер я підійшов до останньої частини цієї розвідки.

Засновок: створення великої європейської держави України на терені понад 600 тис. км² як реалізації споконвічної мети всього народу ставить весь народ України і близько 20 млн. українців в інших країнах світу перед необхідністю проаналізувати весь національний духовний набуток з огляду на його відповідність новому статусу України.

Новий статус вимагає переорієнтації на підприємництво.

Ця орієнтація в діаспорі, не пов’язуючи жорстко любов до України зі знаннями української мови, відкриває нову площину взаємин діаспори з Україною і спонукає до великого підприємництва в країнах поселення та розширення підприємництва в Україні і поза нею.

Разом з тим демократична самостійна Україна з ринковою економікою закликає своїх кровних родичів зробити собі правилом паломництво до землі своїх прадідів, аби побувати в Лаврі, Святій Софії, уклонитися в Каневі Тарасовій могилі і побачити високу блакить рідного українського неба. Хай студенти-українці з усіх держав світу їдуть до українських вузів та для знайомства з народними звичаями.

Живучи в різних країнах, світове українство на основі любові до землі своїх пращурів розширюватиме підприємницьку діяльність у країнах свого поселення і в Україні на користь собі, своїм державам та спільним інтересам України.

Безкомпромісна боротьба з ворогами України виховувала в нас безкомпромісність і щодо своїх людей. Ця властивість була посилена в комуністичний період його фанатичним гаслом: «Хто не з нами, той проти нас!». Внаслідок такої нашої історії та комуністичного виховання тепер політики в своїй суті переважно керуються правилом: «Якщо не по-моєму, то краще ніяк». Тим часом у демократичному суспільстві громадянський мир можливий за однієї умови: кожен мусить поступитися перед іншим і піти на компроміс. Треба вчитися правил практичного застосування демократії. Ми стоїмо на самих печатках цього шляху. Добре було б, коли б ми теоретично осмислювали і своїм прогнозуванням освітлювали шлях, яким збираємося йти.

Оттава. 6.06.93 року.

Альбертський університет, садиба канцлера Мактагарта, професор Петро Саварин і мій почесний докторат

Перед моєю поїздкою в Едмонтон з українського посольства у США передали лист про те, що Світовий банк розвитку й реконструкції (Вашингтон) вирішив: серед інших проектів для України проект «Система реєстрації землі Торенса» для них пріоритетний, і банк відкриє фінансування, щойно Україна однозначно вирішить його здійснювати. Я взяв листа з собою в Едмонтон.