На землі кленового листу

* * *

Майже щодня відбувалися зустрічі з послами оттавського дипкорпусу. Я дістав настанову з МЗС проводити роботу за вступ України до Центральноєвропейської ініціативи, і наші дипломати активно намагалися схилити канадський ДЗСМТ та оттавський дипкорпус на бік України. Для цього використовували зустрічі з представниками канадського міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі, прийоми в посольствах держав, що святкували дні проголошення незалежності своїх країн, запрошували дипломатів до нашого посольства.

Друга річниця незалежності

Другу річницю незалежності України святкували в посольській резиденції.

Хоча серпень — місяць відпусток і з оттавського дипломатичного корпусу мало хто залишився в Оттаві, однак відзначити український Національний день прийшло близько тридцяти послів і десять членів канадського парламенту. Були дипломати, керівники урядових структур, університетів, журналісти. Проте основну масу — десь півтори — дві сотні — становили українці.

Святкування Дня незалежності в резиденції проводилося вперше. Делегації українців з різних провінцій мали нагоду оглянути будинок. Вони обговорювали різні новини з українського життя й ділилися думками про роль українського посольства в Канаді. Кожен хотів порадити, як примусити канадський уряд більше допомагати Україні.

Я прочитав англійською і українською мовами святкову промову і привітав усіх присутніх з другою річницею незалежності України.

* * *

Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України, яке має керувати всією зовнішньою торгівлею, за кордоном своїх представників не має і роботу веде частково через безпосередні контакти, частково через перших секретарів з економіки й торгівлі, що входять до штату посольств.

У світовій практиці існують обидві форми державного ведення зовнішньоторговельної роботи. Залежить це передусім від обсягів зовнішньої торгівлі. Я вважав, що для України необхідні торговельні представництва в тих державах, з якими маємо чи скоро установимо економічні зв’язки. З іншого боку, відсутність великого досвіду ведення зовнішньоторговельних переговорів і операцій диктувала необхідність підпорядкувати їх послові і всю діяльність проводити під його керівництвом. Хоча серйозних суперечок між двома міністерствами й не було, я все-таки був дуже задоволений, що підпорядкування торговельних представництв було вирішене Президентом України саме в такий спосіб.

* * *

У Торонто відбулися збори Канадського товариства сприяння РУХові. З огляду на перетворення РУХу на політичну партію, товариство було перейменоване на Канадське товариство розбудови України. Е. Гуцуляк склав повноваження голови, і на його місце збори обрали Віктора Педенка. Я був дуже задоволений, що Гуцуляк не образився і зберіг добрі взаємини з людьми нового керівництва КТРУ.

28 серпня 1993 року зустрічався з делегацією у складі голови КТРУ Педенка, головного редактора журналу «Нові дні» Мар’яна Горготи, панів Віктора Комарного й Миколи Підлісного.

Обговорили політичні й економічні обставини в Україні та перспективи виборів до Верховної Ради. Обмінялися думками з приводу об’єднання української республікансько-демократичної партії (УРДП)[1] з Українською республіканською партією і перетворення УРДП на закордонну філію УРП. Обміркували тезу про об’єднання УРП, ДемПУ та УРДП та співпрацю цих організацій. Ідеально було б, коли б національно-демократичні сили погодилися спільно висувати найкращу кандидатуру по кожному виборчому округу. Наші канадські колеги готові допомагати у виборах. Важливо було виробити методи співпраці, що дали б можливість провести найбільше своїх кандидатів. Дискусія відбулася в доброзичливому й конструктивному дусі. Врешті пан Віктор Педенко запевнив, що канадські організації надаватимуть допомогу національно-демократичним силам у виборах 1994 року в Україні.

Відсіч польським наклепникам

Ще на початку серпня в торонтській польській газеті з’явилися дві антиукраїнські статті з явними наклепами на Українську повстанську армію і весь національно-визвольний рух.

Редакторка газети «Україна і світ» Оксана Жовнір факсувала їх до посольства. Прочитавши статті, я попросив Веселовського зв’язатися з панею Жовнір і попросити її написати гостру статтю проти злісних польських випадів. За кілька днів у газеті «Україна і світ» з’явилася дуже ґрунтовна, гостра і принципова стаття, що давала гідну відсіч польським наклепникам. Тоді ж я доручив Веселовському зв’язатися з українськими організаціями інших канадських провінцій і попросити їх уважно стежити за польськими газетами, щоб у разі появи антиукраїнських статей відразу гостро й різко відповісти у своїх газетах.

Тим часом я з’єднався з головою ліги українців Канади Олегом Романишиним і порадив провести зустріч між керівниками українських і польських організацій з метою погасити суперечку тут у Канаді й не переносити її в Україну та Польщу.