Наближення. Наркотики і сп'яніння

Відомо, що у злочинному світі «сніг» набув особливого значення. І це невипадково. Тут виникає разюча різниця між покликанням людини та її діями. Вона бачить свій образ, спотворений злочинами та пороками, як це вдало показав Вайльд у своєму «Доріані Ґреї». На противагу цьому самих штучних раїв[313] недостатньо. Дух прагне принаймні на кілька годин повернутися до своєї необмеженої повноти, до неторканої білосніжності, навіть якщо вона крижана.

Не варто вдаватися до моральних оцінок, коли людина протиставляє свій інтелігібельний характер емпіричному. Вона прагне впізнати себе не у своїх чеснотах, а у наданій їй унікальності. Коли Раскольніков хоче дослідити свої сновидіння, то мірилом він вибирає не Христа, а Наполеона. Вулична дівка не хоче бачити себе ні Марією, ні навіть Маґдалиною, а королівською повією, мадам Помпадур.

Дух вибудовує свій застиглий на кілька годин образ. Але у цьому стані він не може завмерти; він мусить постійно підживлювати свою силу. Сп'яніння може наблизити до абсолюту, але тільки в образній формі: на якусь мить ми усвідомлюємо можливе. Одного погляду крізь браму достатньо.

153

Обличчя серед нічних тіней подібні до масок привидів із темною, вирізаною у тканині щілиною для очей. У мене був подібний погляд — я постійно схоплювався, аби поглянути в дзеркало. Така поведінка була невід'ємною складовою експерименту. Окрім того я просто сидів у кріслі, спершись руками на поручні, а тим часом збігали година за годиною.

У Давньому Китаї вважалося, що коли імператор сидить на троні випроставшись, то держава в порядку. Що саме малося на увазі, я бачив у багатьох храмах Далекого Сходу; від ідолів ширився урочистий спокій. Наплив, осяяння, охоплення зусібіч потоком космічних сил відбувається без зайвих зусиль. Там немає жодного хреста, жодного Ґрюневальда, жодного годинника й неспокою, жодних міркувань над perpetuum mobile[314]. Більшого годі досягти.

Доволі правдоподібно розповідають про тибетських ченців, які проводять ніч з оголеним торсом під крижаною скелею, висушуючи на собі змочені рушники, які кладуть їм на плечі та міняють один за одним. Таке не може відбуватися завдяки власному стаціонарному теплу, а лише за допомогою теплового потоку — за допомогою тепла, яке космос безпосередньо посилає біосу. Обхідними шляхами, через «запобіжники», ми всі живимося від того тепла.

Подібні факти, які також спостерігав Гюк[315] під час своєї подорожі до Монголії, зазвичай дивують нас, оскільки вони не вкладаються в рамки нашого динамічного світу. Але чому вони викликають у нас також і занепокоєння? Якби ми почули, що ці ченці поєднані з електричним колом, то нас би це заспокоїло. Струм існував із давніх-давен, задовго до того, як ми завдяки низці явищ змогли унаочнити його та використовувати. Струм є одним із потоків, відомих і невідомих, так само як наш світ є одним зі світів поряд з іншими.

154

Хай там як, але мені була потрібна додаткова порція, тож я дістав її скляною ложечкою. Така дрібка мала вагу однієї пилинки, але подіяла відразу. Не лише ніс, рот, чоло та щоки стали холодними й нечутливими, але й уся система організму завмерла, так ніби її занурили в рідке повітря, — рослина з волокнами коренів та перистим гіллям замерзла до клітин.

Потік із чистої, ясної маси мчав так швидко, що здавався завмерлим, як поверхня дзеркала. Аж потім на ньому з'явилися смуги й плями — прояви, які також з'являються на мильних кульках перед тим, як вони луснуть. Усе це було не позбавлене приємності, адже потребувало часу для зачарованого споглядання. Коли ми сприймаємо швидкість та силу тяжіння, саме тоді починається втрата.

Настрій погіршувався; я частіше тягнувся до ложечки. І хоча ночі вже були доволі довгі, крізь фіранку пробивалося світло. Фізичний стан нагадував скакуна, який все помітніше млявіє, хай би як часто його пришпорювали. На цій межі наркотик видихається, навіть якщо далі бездумно збільшувати дозу. Залишається лише вплив отрути. Вона приголомшує, паралізує, знищує, відкрито випускає демонів. Це сутінки, в яких Дмітрій Карамазов чув дзеленчання санних дзвіночків. Це могла бути й сирена швидкої допомоги.

155

Кокаїн має спільну рису з морфієм та хлороформом, а саме те, що він притлумлює біль. А відрізняється від них тим, що не присипляє, а зберігає, ба навіть підвищує пильність.

«Сніг» у разі потрапляння в недоторканий організм огортає дух бадьорим холодом і, відбираючи в нього сприйняття тіла, полишає його самотній самонасолоді. Той «сніг» може розквітнути, як лілея на нічному ставку, на який падає місячне світло.

Важкі розлади виникають з появою звички — такими є видива огидних комах, що гніздяться на шкірі та під нею. Цих «комах» годі позбутися, навіть якщо потерпілий спробує вирізати їх ножем чи ножицями. Якби все це було насправді, то йому легше було б допомогти.