Навіщо. What For

They turned only following him, they obeyed their destiny.

You are right, the enemies are everywhere, it turned out;

Those who are just inside break your chest into smithereens;

Those who are listening whether some will complain

Keep the radars on the horizon.

I am leading you out of this perilous place

Along the bright path left by the Moon on the water,

Along the clairvoyant's words,

The dotted line on the map,

The little star in the sky.

You won't be able to get lost again:

You shouldn't.

31 August 2014

Лавру, Валерію Лавренову, бійцю батальйону «Донбас»

Цієї ночі сиджу на підвіконні,

Очі ріжуть вогники криваво-червоні,

Це на тобі кров розстріляних батальйонів –

Телевежа сирецька, башта моя Вавілонська,

Той, хто вийшов із пекла, тримає зброю в долонях,

Йде повз соняхи, їх навколо мільйони,

І між ними спокійно, а далі куди – невідомо,

Бо червоні озера під Червонопільським і чорне сонце.

Голови соняхів нині схилилися долі

Під вагою думок у чорній міцній шкаралупі

Надто довго, фатально довго були слухняними сонцю,

Повертали тільки за ним, корилися долі.

Ти правий, вороги, з`ясувалося, всюди,

Ті, що просто всередині, розбивають на друзки груди,

Ті, що слухають, чи ніхто жалітись не буде,

Тримають радари на горизонті.

Я виводжу тебе із цього згубного місця

По доріжці світлій в річці від місяця,

По словах ясновидиці,

Пунктиру на карті,

Зіроньці з неба.

Ти не зможеш більше тут загубитися —

Не треба.

31 серпня 2014 року

***

He carried his sub machine gun without a belt,

Clutching it to his chest,

As if it were a first-born.

He breathed in its smell

Of molten metal and a week-long battle.

He went with no way,

Just not to captivity or to heaven.

He ate dry sunflowers' seeds, stuffed in his mouth,

He could not swallow them

As he drank only once from a puddle.

And so three days

To go hiding,

Spend nights on wastehill tops,

Make his way

Between the lines of a poem,

Looking for rhymes,

And they are not there.

And he rescued his weapon

And gave it to a new arrival,

The one whose eyes are still bright

For he had not yet seen

How the fire engine burnt

In which his brothers-in-arms from the reconnaissance company of

"Donbas"

Were leaving Ilovaysk along the green - red - black corridor.

Details later,

When the last one comes out,

And he is still going...

All the awards had been handed out,

And he is still going.

Those who came out had had a good sleep in their homes,

And he is still going.

The wounded who waited for too long have their arms and legs

Cut off,

And he is still going.

Victory proclaimed, and truce ignored,

And he is still going.

They're burying dead in the alleys of heroes,

And he is still going.

The battalion commander has new grandiose plans

With no account for the one who's still going,

And he is still going.

And again, I wait until morning.

7 September 2014

***

Ніс автомат без ременя,

притиснувши до грудей,

неначе первістка.

Вдихав його запах

розпеченого металу і тижневого бою.

Йшов без дороги,

аби не в полон і не в небо.

Їв насіння із сухих соняхів, набивав рота,

не міг проковтнути,

бо пив тільки раз і з калюжі.

І так три доби

йти, ховаючись,

ночувати на териконах,

пробиратися

між рядками вірша,

шукаючи рими,

а їх немає…

А зброю виніс,

віддав новачку,

тому, у кого ще світлий погляд,

бо він не бачив,

як спопеліла пожежна машина,

на якій побратими з розвідроти «Донбасу»

виїжджали з Іловайську

по зеленому - червоному - чорному коридору.

Подробиці потім,

коли вийде останній,

а він ще йде…

Вже вручено всі ордени ,

а він ще йде.

Відіспалися по домівках ті, хто вийшов,

а він ще йде.

Відрізано в поранених, що надто довго чекали,

і руки, і ноги,

а він ще йде.

Оголошено перемир`я, знехтувано перемир`ям,

а він ще йде.

На алеях героїв ховають загиблих,

а він ще йде.

У комбата нові грандіозні плани

і вони не враховують того, хто ще йде,

а він ще йде.

І я знову чекаю до ранку.

7 вересня 2014 року

***

Yes, he came out of hell and remained intact.

Seven times near Death, and Death passed him by.

He has his arms and his legs and even some inspiration

To smile at those to whom he came out, no matter what.

He went on and on and he came, and emptiness came.

Huge and black as a well or an abyss.

In it, the maimed body of his most intimate friend,

Still not found, not brought to his family.

In his dreams, escaping the Ilovaysk cauldron again,

And every night his sworn brothers cannot hear

That they should not climb the fire engine

As it is in the sights of a tank, and the shot will be fired in a moment.

He cries out to them very loudly, and they are still laughing

And they don't hear, no they don't...

You can pour horilka into this emptiness,

A whole lot of horilka, and it's worse in the morning.

You can look away from all the peers in the city

Who laugh and sing and go to clubs and bars...

But how this blond guy resembles the one

Whose elbow was the only piece found and buried...

...This war won't end. This war will last for long.

We are mostly at war with ourselves.

In order to answer ourselves what the country does need: