Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

(Вони вийшли, чутно голоси гуляючих, музика, але через деякий час на сцені появляється Наташа).

Пісня Наташі.

Що з нами такого сталось?

Чи мені тільки здалось,

Що наші шляхи розійшлись.

Чи це мені приснилось?

А нам було разом так добре.

Пока яд не випустила кобра.

Враз мої розбились мрії,

І втратила на щастя надії.

Я гірко від горя плачу,

Хто забрав мою удачу.

Душа моя від образи ридає,

Бо я тебе до цих пір кохаю.

(Заходить Костя).

Костя. Ти чому покинула зал?

Наташа. Добре, що ти вийшов за мною. Ми тут одні?

Костя. Здається, одні.

Наташа. Хорошо, що нам ніхто не буде заважати.

Костя. В чому важливо, щоб нам не заважали?

Наташа. Тому що я тебе хочу дещо запитати, і хочу, щоб ти відповів на моє запитання чесно.

Костя. Постараюсь відповісти чесно на твоє питання.

Наташа. Настя чула, як ти з Альошою говорив про якісь листи.

Костя. Настя не так зрозуміла нашу розмову. То ми вели про листи, які звязані з нашою роботою.

Наташа. Але Настя говорила, що ви згадували там і моє імя.

Костя. Я не памятаю точно про що ми говорили з Альошою, але, здається, твоє імя ми не згадували.

Наташа. Костя, я ж бачу, що ти говориш неправду. Ти не вмієш брехати. Я бачу це. Скажи правду. Яка б вона не була, але я ії хочу знати, бо це для мене важливо.

Костя. Наташа, заспокойся. Настя щось вигадала.

Наташа. Нікуди я не піду, поки ти мені не скажеш про ті листи.

Костя. Нічого я не повинен говорити. Я сказав тоді зайве. Просто я хочу сказати, що Альоша дуже хороший хлопець, просто він буває дуже імпульсивний, але це швидко проходить.

Наташа. Ні, ти все – таки скажи, що ти не повинен мені говорити.

Костя. Ні, я не маю ніяких таємниця, які стосуються тебе..

Наташа. І чого ж ти не вважаєш себе винним?

Костя. То я просто так сказав.

Наташа. Ні. Ти не просто так сказав. Тут є якась таємниця, я відчуваю, що все це що відбувається зі мною, відбувається не просто так, бо деякі речі я зовсім не розумію.

Костя. Наприклад.

Наташа. Наприклад, коли Альоша писав мені СМС, то він був такий ніжний, такий добрий, так поважав мене, а сьогодні для мене він відкрився зовсім з іншої сторони. Невже його поведінку так різко змінило наше одруження?

Костя. Не знаю.

Наташа. Ні щось знаєш, але не хочеш цього говорити.

Костя. Я не можу цього говорити.

Наташа. Чому?

Костя. Тому що я поклявся.

Наташа. То невже то така страшна клятва?

Костя. Ні.

Наташа. То чому ж ти мені не можеш нічого розказати, внести ясність в мою голову, бо я нічого не розумію, що відбувається, бо все відбувається зовсім не так як я думала. Ця таємниця приховує від мене щось таке важливе, без чого не можливо моє майбутнє життя. То ж я прошу тебе скажи мені правду.

Костя. Я не можу.

Наташа. Але ж твоє мовчання може згубити моє життя, невже твоя совість тоді може бути спокійна.

Костя. Ти занадто все перебільшуєш.

Наташа. Повір мені, зовсім ні. І тільки ти можеш мені допомогти.

Костя. Хорошо, я скажу тобі все. Тільки нехай це все залишиться між нами.

Наташа. Я нікому не скажу.

Костя. Звичайно, Альоша, буде сердиться на мене, але ти, мабуть, маєш рацію – не можна починати життя з неправди.

Наташа. Я ж дала слово, то Альоша не дізнається.

Костя. Тут така справа, можна сказати делікатна, я навіть не знаю як тобі сказати, як пояснити, щоб ти зрозуміла мене вірно.

Наташа. Говори, як знаєш.

Костя. Розумієш ті повідомлення, які писав до тебе Альоша, писав не він, а я.

Наташа. Як то?!

Костя. А так. я писав листа, а він відсилав їх тобі по Інтернету..

Наташа. Ти писав?..

Костя. Так.

Наташа. Але навіщо?

Костя. Я навіть не знаю чому, і коли це почалось. Льоша попросив мене написати до тебе листа в інтернеті, бо знав, що я багато читаю, що я багато знаю, словом, людина цікава і може зацікавити іншу людину, тобто тебе і тому, попросив мене.

Наташа. То виходить я переписувалась з тобою.

Костя. Так.

Наташа. Це якийсь кошмар. Я нічого не розумію. Мені, здається, що світ перевернувся з ніг на голову.

РОМАНС НАТАШІ

О, янгол мій, втішальник милий,

Фальшивий мій божок добра,

Це ти зробив, щоб я любила –

Така була у тебе гра.

Тепер прийшов мене втішати –

Це ти продовжуєш, либонь.

Словами граючи, вбивати

Мою зневажену любов.

О, де тепер знайду я раду.

Коли в очах стоїть туман,

О, де тепер шукати правду,

Коли навкруг самій обман?

Я наче стала на дорогу

Серед отруйних орхідей…

О, як тепер без віри в Бога

Я буду вірити в людей?

О, доле ти моя підступна,

Навіщо крилася в тіні,

Користолюбна й перелюбна

У душу вкралася мені?

Чиї тепер врятують руки

Мов осміяну фату,

Весілля, схоже на розлуку,

І щастя, схоже на біду?

Костя. Тобі не варто хвилюватись так… Льоша ж кохає тебе, і дуже хотів сподобатись тобі, через те і попросив мене писати повідомлення.

Наташа. Але ж це справжній обман, невже ти не розумієш цього.

Костя. Можливо. Я вибачаюсь перед тобою за те, що приймав участь у твоєму обмані, але я не думав, що це зайде так далеко. У нас багато хлопців таким займаються, але не у всіх це закінчується весіллям.

Наташа. Але ж у нас це закінчилось весіллям – весіллям, яке побудоване на обмані.