Читаем Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов полностью

Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Альоша. Не розумію. Які можуть бути сумніви? Хто б ще міг тобі писати листи з такими щирими почуттями.

Наташа. Не говори поро свої щирі почуття, бо вони були тобі продиктованими кимось другим.

Альша. Дивна ти якась зараз, яке це має значення хто писав, хто диктував. Ми з тобою сьогодні стали чоловіком та дружиною.

Наташа. Має значення, бо виявляється я переписувалась з зовсім іншим чоловіком? Він писав про свої почуття, а не про твої.

Альоша. Хто це тобі сказав?

Костя. Я сказав.

Альоша. Навіщо. Я не просив тебе про це.

Костя. Але ти просив мене писати листи до Наташі?

Альоша. Ти знаєш хто ти після цього.

Костя. Дивлячись з якої сторони дивитись.

Альоша. Це вже ти філософію розводиш. За такі речі у нас на кораблі знаєш що роблять – в кращому разі морду б’ють, в гіршому – за борт кидають.

(Альоша наступає на Костю).

Наташа. Облиш його.

Альоша. Хорошо, я облишу його, якщо ти зараз зі мною підеш до людей, ніби між нами нічого не було.

Наташа. Ні, так не вийде.

Альоша. Чому?

Наташа. Тому, що я не можу поважати, а тим більше кохати людину, яка обманула мене.

Альоша. Але ж ми взяли шлюб, і обіцяли бути все життя вірними одне одному.

Наташа. Я не тобі давала ту обіцянку.

Альоша. Як то не мені. Невже не я стояв з тобою на рушнику?

Наташа. Не ти.

Альоша. А хто ж тоді?

Наташа. Зовсім інший чоловік.

Альоша. Та це ж твої фантазії. Забудемо все, бо нам же завтра відправлятись в круїз по Європі, я вже замовив квитки по телефону. Якщо не поїдемо власною машиною, то поїдемо потягом.

Наташа. Круїз відміняється. Я не хочу тебе бачити.

Альоша. Але ж квитки пропадуть.

Наташа. Нехай пропадають, або їдь з ким-небудь іншим.

Альоша. З ким же я можу поїхати, коли у нас з тобою шлюб?

Наташа. Шлюбу немає.

(Рве шлюбне свідоцтво).

Альоша. Що ти накоїла?

Наташа. Я вчинила так, як велить мені моя совість, мої почуття. Ти мені зовсім чужий. Я впевнена, що ти швидко забудеш мене, і знайдеш другу жінку.

Альоша. Де ж я її так швидко знайду, коли завтра потяг відправляється.

Настя. Я можу з тобою поїхати.

Наташа. Так. Візьми Настю з собою, вона в захваті від тебе, до того ж у неї батько – бізнесмен і допоможе купити тобі машину.

Настя. Так, тато мені не відмовить, він обіцяв мені купити авто, як отримаю права.

Альоша. Якщо ти так наполягаєш на цьому Наташа, то я так зроблю. Тільки, дивись, жалкувати будеш.

Наташа. Ні, не буду.

Альоша. Що ж, ми підемо.

(Альоша і Настя виходять).

Наташа. Що ж тепер буде? Як я переживу цей сором? А батьки… Піду втоплюсь.

Костя. Що ти вигадуєш. Твоє життя тільки починається і це тільки епізод в твоєму житті, який можна розглядати з різних сторін.

(Входить батько, напідпитку).

Петро. Ось де ви молодята заховались і воркуєте як голубки.

Наташа. Тато… Я прошу…

Петро. Встигнете, ще налюбуватись один одним, а зараз пішли до гостей.

Костя. Петро Павлович…

Петро. Зятьок, ми з тобою ще чарки не випили. О, а ти вже й вуса збрив. Що дружина наполягла. Дивись, ініціативу не віддавай. Хоча тобі без вусів навіть краще… Вони в тебе були якісь не зрілі. А зараз ти просто молодець. Пішли до столу.

Наташа. Тато, почекай…

Петро. Хорошо, я вас залишу, але ви не примушуйте гостей чекати.

(Батько виходить).

Костя. Наташа, я повторюю тобі, якщо все життя розглянути глобально, то цей день тільки один епізод в твоєму довгому житті. Тому через нього треба тільки переступити і забути. А потім все піде так як було.

Наташа. Ні, вже так не буде. Я втратила віру, моє кохання розтоптане.

Костя. В кого ти втратила віру?

Наташа. В людей, в Льошу.

Костя. Вибачай мене, але ж ти вірила не йому.

Наташа. А кому ж тоді?

Костя. Тому хто писав тобі листи.

Наташа. Той хто писав мені листи, хотів тільки посміятись з мене.

Костя. Ні. Він не хотів посміятись над тобою.

Наташа. Навіщо ж він писав листи через іншого?

Костя. Він просто хотів допомогти товаришу, але потім, з часом коли я став більше тебе узнавати, то ти все більше подобалась мені. Ти була проста, чутлива дівчина без шкідливих звичок, ти мала добре серце і багату уяву – це нас поєднувало. Через те мої листи до тебе були такі палкі та щирі, але я не хотів в цьому нікому признаватись, бо ти була наречена мого друга. Коли я побачив тебе, то закохався ще більше, але знову я затамував свої почуття. Та, коли я побачив, якмй у вас з Льошою розбрат вийшов в день весілля, то зрозумів, що ви не будете щасливі разом, бо ви зовсім різні. А винний в тому буду я, бо я вас звів до шлюбу, тому я вирішив не мовчати, а ще хочу сказати, що я кохаю тебе і не можу жити без тебе.

РОМАНС КОСТІ.

Листи, лист: – вулкани слів,

А в них палкі мої бажання,

Мої вогненні поривання

І щастя полум'яний спів.

Тобі слав інший ті листи,

А суть була в них моя власна,

І це мені у снах прекрасних

Свою любов являла ти.

Так, я обманював, але

І сам Господь, напевне, бачив

Те зло моє було незряче,