Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Наташа. Але ж… Ти зовсім не знаєш мене.

Костя. Я тебе знаю дуже добре і дуже давно наші серця з’єднались там в небесній сфері перед Богом, і залишилось тепер з’єднатись нам перед людьми.

Наташа. Як же так можна? Одружувалась з одним, а жити буду з іншим.

Костя. Ти і одружувалась зі мною, тільки не знала цього, а тепер я тобі розкрив очі і ти дізналась, що кохала мене, тільки мене.

Наташа. Так воно і було насправді.

Костя. То ж весілля продовжується, пішли до гостей. Нас там чекають.

Наташа. Але ж що вони скажуть, що чоловік у мене інший.

Костя. Вони ж там уже всі п’яні, то не побачуть, а хто побачить, то промовчить, бо тільки ми вирішуємо свою долю.

Наташа. Як мені з тобою хорошо, як все стало просто і добре. Мені, здається, що знала я тебе все своє життя.

Костя. Мені теж так здається. Пішли нас чекають.

Наташа. Пішли. (Виходять). Стій.

Костя. Що таке?

Наташа. Мені треба весільний оберіг забрати, а то ще знову хтось його візьме в руки, і моя доля зміниться, а я зовсім цього не хочу.

(Наташа бере оберіг і вішає на шию його).

Виходять.

; ЗОРЯНИЙ ВАЛЬС КОСТІ І НАТАШІ ;

Весь вік блукати в імлі,

Ми б не зійшлись ніколи.

Тепер я вас прошу на вальс

По сонячному колу.

Коли ще наш одвічний світ

Робив такі химери –

Танцюють вальс планета Марс Двічі

З планетою Венера.

Земля віднині круглий рік

Цвісти почне і пахнуть.

І в світі кожен чоловік

І кожне жінка ахнуть.

Цей вальс і з розуму зведе.

І хід світил порушить –

Такого не було ніде. Двічі

Планети з вальсі кружать.

Лунає вальс "Венера – Марс".

Аж в космосі заграви,

О, Боже, не карай ти нас.

А випий з нами… кави.

Ми не Венера і не Марс,

Ми жінка з чоловіком,

Сьогодні в нас зірковий час,Двічі

Зустрілись ми навіки.

ЗАНАВІС