Новітні міфи та фальшивки про походження українців

Енциклопедія трипільської цивілізації. -К„(ЕТЦ)Укрпол і граф медіа. — Т І-703 с.; та Т, II-654 с.2004цМайже все про трипільську культуру в Україні станом на початок III тисячоліття (на 2004 рік). Понад 60 авторів з семи країн світу. У 1-му томі узагальнюючі розділи присвячені: 1) історії дослідження ТК 8 Україні, 2) періодизації та хронології, 3) економіці, включаючи характеристику природного оточення, культурних рослин, рільництва, тваринництва, використання мінеральної сиррви-ни, металургії та металообробки, видобутку кременю, гончарного виробництва, 4) архітектурі поселень, 5) духовній культурі, 6) знаковим системам, 7) антропологічному складу населення, 8) озброєнню та військовій справі, 9) культурно-історичним зв'язкам. У додатках — статті присвячені ТК у сучасному історичному міфотворенні, реставрації та методикам оцінки знахідок, реєстр пам’яток ТКТом II — енциклопедичні статті (понад 800), присвячені окремим пам’яткам, авторам розкопок та фахівцям, різним аспектам вивчення, термінології, сусіднім культурам, хронології та періодизації, музеям та установам, громадським зацікавленням трипільською культурою, митцям. Багато (близько 3000) кольорових ілюстрацій.

Частина І — видання українською мовою праць В. В. Хвойки по ТК з науковими коментарями. Біографічний нарис. Частина II присвячена публікації знахідок В. В. Хвойки з колекції Національного музею історії України. Статті присвячені польовим дослідженням та інтерпретації знахідок В. В. Хвойки та його ролі у відкритті та вивченні Трипілля. Сучасна наукова інтерпретація трипільської культури.

Треба знати імена хоча б декого із найбільш відомих та активних представників міфологічного напрямку, або “фольк-хіс-торі”, переважно з України, котрі залучають до своїх “арійських” та інших псевдоісторичних студій матеріали трипільської культури. Серед них лише Ю. Шилов є фаховим археологом. Діапазон професій решти авторів з наведеного нижче списку — від журналістів та викладачів до містиків. Вони сперечаються з приводу назв “Трипілля — Троянь” чи “Трипілля — Аратта” спотворюють інформацію про ТК, підтасовують факти під свої казкові концепції, спекулюють на майже відсутності відомостей про Трипілля для широкого кола пересічних громадян.

Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікектія Хвойки.-К.-Ч І — 128 с., та II- 112 с.

Не варто плутати їх опуси із науковими або науково-популярними виданнями та поширювати псевдоісторичні у засобах масової інформації, перетворюючи їх на засоби масової дезінформації.

Тож наводимо список:

1.Л. І. Асов11.В. Мойсеєнко2.0. А. Білоусько12.С. 1. Наливайко3.В. Дьомін13.С. Плачинда4.Губерначук14.0. Поліщук5.0. П. Знойко15.Л. П. Саннікова6.Ю. М. Канигін16.Л. Силенко7.Ю. Каганець17.М. Суслопаров8.А. Г. Кіфішин18.0.0. Чайченко9.П. Л. Корнієнко19.Ю. 0. Шилов10.Г. С. Лозко

LIKBEZ-fiSETKfl

Михайло В ідейко,

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України

І Пригоди священної Аратти

В останнє десятиліття можна чимало прочитати про те, що трипільська археологічна культура в Україні — не що інше, як Священна Аратта з легенд Стародавнього Шумеру. Що самі аратти — родом з України, вони винайшли писемність, колесо — словом, вони є батьками-засновниками світової’ цивілізації. Слово “Аратта” стало в Україні, надзвичайно популярним.