Читаем Новітні міфи та фальшивки про походження українців полностью

Однак ця історія отримала продовження. Поема за назвою “Енмеркар й Енсукушсірана” оповідає про новий виток напруженості між містами-державами. Цього разу у двобій вступили най-могутніші маги обох країн. Араттський чаклун був осоромлений месопотамською відьмою, яка врятувала Ен мер кара, правителя Урука, а заодно й рідний край від ворожої чорної магії.

Ще дві поеми присвячені більш пізнім подіям. Вони оповідають про те, як могутній Енмеркар зібрав військо в похід проти “Аратти, гори священних божественних сил”. Армія складалася з восьми загонів, на чолі яких стояли молоді воєначальники. Називається навіть чисельність окремих загонів — по 300–600 чоловік і загальне число воїнів, що перевищило декілька десятків тисяч. Навряд чи Урук у ті часи міг зібрати настільки численне військо, але якщо це так, то в поемі описана, мабуть, одна з найбільших воєнних операцій тої епохи. У поході брав участь спадкоємець Енмеркара — Лу-гальбанда, пригодам якого й присвячена більша частина оповіді.

Армія виступила в похід, за шість днів вона підійшла до підніжжя гір і на сьомий ступила на гірські шляхи. Війська дійшли до стін Аратти й закріпилися. З неприступних червоних стін міста, “подібно зливі” падали стріли, дротики й летіли камені. Довелося посилати за підмогою, причому не тільки до далекого Уруку. Пророцтва попереджали, що для успіху кампанії необхідно провести певні обряди на честь великих богів. Оскільки обидві поеми дійшли в уривках, то простежити подальший хід подій поки що неможливо.

Однак Урук все ж таки не програв цю війну, оскільки спадкоємці Енмеркара правили вже не тільки Уруком, але й низкою сусідніх міст. А от Аратта зникає зі сторінок шумерської літератури. П’ятий цар першої династії Урука, Гільгамеш, чимало помандрував Месопотамією та її околицями — то у пошуках деревини для будівництва храму, то у пошуках вічного життя. Він дістався до Лівану й побував навіть на Бахрейні, але, як не дивно, Аратту він не відвідав.

Я Від брахманів до Геродота

Наш огляд згадок про Аратту був би неповний, якби ми не сказали, що пам’ять про цю “країну серед гір” збереглася також

і в сказаннях стародавньої Індії. У сказаннях-брахманах4 є згадки про міграції різних племен:

"…Амаавасу (союз племен] на Заході. Приналежні до неї люди це Гандхари, Парсу й Аратта… ”

“На Заході” означає на захід від території Індії, Вчені вважають, що тут йдеться про прикордонні з Іраном та Афганістаном райони. Адже у цитованому вище переліку є “люди Пар су”, тобто швидше за все — перси, І якщо перерахування йде із заходу на схід, то люди Аратти перебували, нйімовірніше, біля території Індії, До пізніших часів відносяться сказання, що локалізують Аратту в лісистій місцевості серед рік, що протікають на півночі Індії, біля підніжжя Гімалаїв:

"Там, де простягнулися ліси дерев пилку й протікають п’ять рік — Шатадру, Віпаша, Іраваді, Чандрабхага й Вітас-та, — а шоста ріка — це Інд, там, удалині від Гімалаїв, розташовані країни, відомі за назвою Аратта Ставлення брахманів до Аратти, а, головне, до самих араттів, не можна назвати дуже шанобливим. її мешканці сприймаються, як іновірці (вахіки), ця країна взагалі виявляється не вартою відвідування віруючими людьми:

“Там немає чесноті й релігії. Ніхто не повинен іти туди.” “Ці області звуться Аратта, Люди, що живуть там, називаються вахіками… Боги ніколи не приймають дарунків від них” Є ще цікаві подробиці з життя “вахіків” подробиці, що характеризують певні деталі їхнього побуту:

“Вахіки, не відчуваючи ніякого почуття відрази, з великим апетитом їдять із дерев'яних посудин і глиняних тарілок і посудин, облизаних собаками й забруднених товченим ячменем й іншим зерном. Вахіки п’ють молоко овець, верблюдиць й ослиць та їдять сир й інші продукти, приготовлені з молока цих тварин. Багато хто із цих занепалих людей народилися поза шлюбом. Вони вживають у їжу будь-яку їжу й будь-який вид молока. Варто уникати вахіків Аратти, які погрязли у своєму неуцтві”. Отже, для щирого брахмана мешканці Аратти — люди, які живуть у неуцтві та гріху, люди, від яких боги не приймають дарунків, 3 контексту інших висловлень можна зрозуміти також, що в араттів існував матріархат. Ми бачимо разючий контраст із ставленням шумерів до Аратти, як “країні чистих обрядів”

і ставленням про неї брахманів Індії, як до країні нечестивців.

Можливо, саме проти жителів Аратти здійснив похід у 714 р. до н.е. великий завойовник Стародавнього Сходу — Саргон ІІ,правитель непереможної Ассирії. Він відправився в похід проти Руси, царя Урарту, про що була записана повість клинописом на глиняній табличці (дякуємо Енмеркару-винахіднику писемності!): "Я переправився через Раппу й А-рат-та-а ріки, що виті-кають із водойм високо в горах, [немов це] ставки для зрошення. Я здійснив переправу навпроти Сурикаша, області маннеїв, що межують із землями Каралла й Аллабрія,>.

Біля підніжжя гори Уаш Саргон II розгромив армію країни Урарту, ймовірно; спадкоємиці колись “сонцеподібної Аратти”. Його війська захопили міста цієї країни, серед них Таври (сучасний Тебріз).

Перейти на страницу:

Похожие книги

Теория струн и скрытые измерения Вселенной
Теория струн и скрытые измерения Вселенной

Революционная теория струн утверждает, что мы живем в десятимерной Вселенной, но только четыре из этих измерений доступны человеческому восприятию. Если верить современным ученым, остальные шесть измерений свернуты в удивительную структуру, известную как многообразие Калаби-Яу. Легендарный математик Шинтан Яу, один из первооткрывателей этих поразительных пространств, утверждает, что геометрия не только является основой теории струн, но и лежит в самой природе нашей Вселенной.Читая эту книгу, вы вместе с авторами повторите захватывающий путь научного открытия: от безумной идеи до завершенной теории. Вас ждет увлекательное исследование, удивительное путешествие в скрытые измерения, определяющие то, что мы называем Вселенной, как в большом, так и в малом масштабе.

Стив Надис , Шинтан Яу , Яу Шинтан

Астрономия и Космос / Научная литература / Технические науки / Образование и наука
Юрий Олеша и Всеволод Мейерхольд в работе над спектаклем «Список благодеяний»
Юрий Олеша и Всеволод Мейерхольд в работе над спектаклем «Список благодеяний»

Работа над пьесой и спектаклем «Список благодеяний» Ю. Олеши и Вс. Мейерхольда пришлась на годы «великого перелома» (1929–1931). В книге рассказана история замысла Олеши и многочисленные цензурные приключения вещи, в результате которых смысл пьесы существенно изменился. Важнейшую часть книги составляют обнаруженные в архиве Олеши черновые варианты и ранняя редакция «Списка» (первоначально «Исповедь»), а также уникальные материалы архива Мейерхольда, дающие возможность оценить новаторство его режиссерской технологии. Публикуются также стенограммы общественных диспутов вокруг «Списка благодеяний», накал которых сравним со спорами в связи с «Днями Турбиных» М. А. Булгакова во МХАТе. Совместная работа двух замечательных художников позволяет автору коснуться ряда центральных мировоззренческих вопросов российской интеллигенции на рубеже эпох.

Виолетта Владимировна Гудкова

Драматургия / Критика / Научная литература / Стихи и поэзия / Документальное