Новітні міфи та фальшивки про походження українців

Д. Роллом висловлене цікаве припущення, що легендарний Енмеркар був згаданий у Біблії, але там його ім’я звучить трохи інакше. Дійсно, ім’я володаря має кілька складових: Ен-Мер-Кар. “Ен” — титул правителя шумерської міста-держави, “кар” — мисливець, звіролов. Отже, у перекладі все це звучить у такий спосіб: "'Правитель (цар) — Мер — Звіролов" або “Енмер-мисли-вець”. Оскільки у давнину записували лише приголосні звуки, то у давніх написах (не шумерських) залишилося б щось на кшталт “Н-м-р — мисливець”. У Біблії ж якраз і згадується Німруд "сильний звіролов перед Господом, що жив після Потопу”, він же, імовірно Н-м-р — звіролов. Це той самий правитель країни Шин-нар (Шумер), котрий взявся за будівництво Вавилонської вежі й тим самим спровокував описане в Біблії “вавилонське стовпотворіння” і змішання мов!

До речі, Енмеркар якраз і будував храми на вершинах зікку-ратів в Уруці та Ереду. Саме зіккурати і були прототипами Вавилонської вежі. А щоб гідно прикрасити храми на вершинах зік-куратів, Енмеркар і встряг у конфлікт із Араттою. У такий спосіб легендарна гірська країна, ймовірно, виявилася дотичною до біблійної історії, хоча на сторінках Книги безпосередньо й не згадана. Втім, це зовсім не дивно. Ті, хто записував Біблію, не застали ані Урука, ані Ереду, ані Аратти, хоча добре знали, що є таке велике місто — Вавилон.

Уже за часів “Великого Змія” могутнього Шумеру Гільгамеша, який правив після 2615 р. до н.е. (можливо, з 2514 р. за Д. Роллом), Аратта не становила інтересу як об’єкт для воєнних або торговельних (що за тих часів по суті те ж саме) експедицій. Можливо, вона упокорилася й сплачувала данину Уруку. Тоді є шанс, що колись будуть знайдені клинописні таблички зі списками присланих до храмів Урука або Ереду золота, срібла й лазуриту з Аратти. Колись багата країна була розорена доблесним воїнством Енмеркара й Лугальбанди. Адже війни на сході історії завжди велися на знищення. І не даремно, очевидно, у поемі про Гільгамеша сказано прямо, що лише зірки на небі відають шляхи в Аратту. Уже лише зірки, а не люди країни Шумер.

Було запропоновано кілька версій щодо того, де розташовувалася Аратта (мал. З). Можна зустріти локалізацію в районі озера Урмія, що розташоване у Північно-Західному Ірані. На користь цього начебто свідчать як географічні (сім перевалів), так і геологічні реалії: у горах там є срібло, золото. Правда, тут не добувають лазурит, але його, на думку авторів цієї гіпотези, цілком могли отримувати караванними шляхами з Афганістану. Там неподалік від джерел цієї сировини відомі міста, що процвітали вже на початку III тис. до н. е. Однак такій локалізації суперечать згадки про те, що в Аратту можна потрапити не тільки сухопутним, але й морським шляхом. До озера ж Урмія морем аж ніяк не потрапити.

До речі, італійські археологи вже давно запропонували ототожнювати Аратту з одним із міст на сході сучасного Ірану — величезним древнім городищем у Східному Ірані, Шахр-І-Сохте, яке розташоване в пониззі ріки Хільмунд. Більше ЗО років тому з’явилося декілька серйозних наукових праць, автори яких, ґрунтуючись як на згаданих раніше шумерських текстах і деяких археологічних знахідках, Аратту помістили саме тут⁶.

У давнину на сході іранського плато був квітучий оазис, а в горах Афганістану, далі на північ, видобували не тільки золото, срібло й свинець, але й лазурит. Саме ці “геологічні” міркування, описані в поемах гірські шляхи, а також наявність знайдених при розкопках месопотамських речей привели дослідників цього регіону до висновку про Шахр-І-Сохте, як Аратту.

Однак згадане городище, як виявилося, все ж таки не було ні головним, ні єдиним центром цього регіону в давнину. Протягом останніх 5 років з’явилися цікаві археологічні знахідки, які підтверджують наявність у цьому районі сучасної Шумеру т. зв. “цивілізації Джірофт” (мал. 1). Назву їй дало сучасне місто у іранській провінції Керман, на околицях якого знайдено городище, некрополі й сільські поселення (мал. 1). Головний зіккурат Джирофта за своїми розмірами перевершував піраміду Хеопса. Усього відомо більше 700 пам’яток цієї цивілізації, розпочаті розкопки міст, похоронних пам’яток⁷. Уже знайдені зразки писемності, подібної еламській. Правда, прочитати ці таблички вчені поки що не можуть⁸.