Новітні міфи та фальшивки про походження українців

Ох, не подобається чомусь ця “авторська парадигма” та “річище його конструктивних концепцій”… А тим більше, його висновки з аналізу спадщини “великих рас” “основ расології” “арійської ідеї”, “єврейського міфу”, “арійців та євреїв” “галілеян та юдеїв”,“істинних арійців” (це розділи книги). Звичайно, І. Каганець нас “заспокоїть” і скаже, що “ідеологи Третього Рейху міфоди-зайн ставлять вище археології, антропології і взагалі науки” (Каганець, 2006, С. 229). Адже зрозуміло, що найчистіші арійці були не в Німеччині, а в Україні. Зазначимо, що автор палко критикує помилки німців, а особливо вражає сентенція, що “комплекс неповноцінно стІ, як відомо, має тенденцію переходити у свою протилежність — манію величі” (Каганець, 2006, С. 231, виділення моє, - К.Г.). Найкумедніше у “критиці” нацистів з боку Ю, Канигіна та І. Каганця те, що у ній наведений повний перелік тих комплексів та псевдонаукових марень, які можна закинути їм самим. Вони дивляться на ідеологію третього Рейху як у дзеркало.

І що ж далі пише І. Каганець про діяльність нацистського режиму? Читаємо і замислюємося;

“Це був час соціальних експериментів, «чернеткових зразків» і «діючих прототипів», коли нові ідеї реалізовувалися в максимально відвертій і екстремальній формі, коли відбувалося зондування меж добра і зла, можливого і неможливого. Цей досвід не можна Ігнорувати. Він вимагає критичного осмислення, інакше знову будемо «винаходити велосипеди» і повторювати старі помилки” (Каганець, 2006, С. 231)

Висновки з цього “критичного осмислення” можно побачити в останніх тезах книги, які ми подаємо з авторським виділенням: Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.

Головний принцип її утворення — арійський стандарт. Ідеал його реалізації — Ісус Христос, істинний арієць. Як говорили древні, “розумному — достатньо”.

Тут варто завершити огляд досягнень наших трьох славних “класиків”, бо починаю побоюватися за своє душевне здоров’я. Адже психіатри, як відомо, надто довго спілкуючись душевнохворими, часто й самі стають дивакуватими. А українському читачеві книжок про “популярні теорії” раджу також поберегтися. Душевні хвороби часом бувають заразні.

Література:_

ІЬтлер А. Моя борьба. М., 1993.

Гудрик-Кларк Я. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую идеологию. СПб., 1993.

Каганець І. Арійський стандарт. К., 2006.

Каныгин Ю. Вехи священной истории: Русь-Украина. К., 2005.

Канигін Ю. Шлях аріїв. К. 1997.

Ро$енберг А. Миф XX века. Опыт дуковно-интеллектуаяькой борьбы фигур нашего времени. Таллинн, 1998.

Поляков Л. Арийский миф. Исследование истоков расизма. СПб., 1996,

Шилов Ю. Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н.е.-ІІ тис. н.е. К., 2002.

Шилов Ю. Праслов'янська Арагта. К., 2003.

Энциклопедия «Третьего рейха». М., 1996,

І Витримки з виступів на круглому столі “Міфологізація походження українців”

Григорій Пі втор ак,

доктор філологічних наук, професор, нлен-кореспондент НАНУ, завідувач відділу загаяьнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. 0. О. Потебні

…Мас-медіа патріотичного спрямування значно поміркованіші у своїх публікаціях [аніж проросійськи налаштовані медіа], але досить часто їхніми авторами виступають дилетанти, які, керуючись добрими намірами, будують свої версії етногенезу українців не на документах і фактах, а на припущеннях і фантазіях.