Новітні міфи та фальшивки про походження українців

В Я не погоджуюсь з тим, що подібні речі можуть служити хоч у якійсь мірі для патріотичного виховання молоді…

У моєму “герметичному колі” колег до усього цього снобістське, в’їдливо снобістське ставлення. Що тут коментувати, про що тут дискутувати, бо усе абсолютно очевидно. Але це для нас, — а для журналістів, масового споживача, до того ж з не дуже гарною гуманітарною освітою, ці речі такими очевидними не є. Чи можна переконати прибічників, адептів, пропагаторів цих ідей, переконати шляхом газетних статей та проповідей з екрану телевізора? Думаю, що ні. “Історичний міф” або т, зв. “історична пам’ять”

не піддається деконструкц» шляхом учених розмов… Канони історичного міфу задаються красним письменством та задаються школою. Це не значить, що не треба писати чи говорити… Але найголовніше — треба подумати про міністерство освіти, щоб воно викорінило це зі шкільного підручника, який і закладає основи "історичної пам’яті”

Леонід Залізняк,

доктор історичних наук, професор, завідувач відділу кам’яної доби Інститу ту археолог it НАН У, професор НАУКМА

І Украіногенеза в тумані міфології

На шістнадцятому році незалежності змушений констатувати, що витоки українського народу все ще губляться в тумані численних міфів, наукових та псевдонаукових, часто політизова-них концепцій. Попри свою важливість для формування модерної української нації проблема україногенези тривалий час лишається такою ж невизначеною, як і цивілізаційна орієнтація самої України. Це ще раз засвідчив круглий стіл на тему “Міфологізація етногенезу українців” проведений в НаУКМА 20 лютого 2007р. Центром соціо-гуманітарних досліджень імені В. Яипинського та магістерською програмою ‘'Археологія та давня історія України”.

У доленосний для будь-якого народу час питання його історичного коріння набуває надзвичайної актуальності. Адже народ, який не знає своєї історії, не відрізняє її від історії сусідів і забуває своє минуле, не має майбутнього, він неминуче приречений зійти з арени історії. Відома з античних часів сентенція твердить, що для підкорення народу мало захопити його територію, треба написати йому історію. Адже історична свідомість усякого етносу є потужним консолідуючим фактором.

Сучасні нації цементує національна свідомість, стрижнем якої є національна історія. А біографія будь якого народу починається з його народження. Отже, не давши чіткої і правдивої відповіді на питання, де, коли і як народилися українці, ми не матимемо завершеної національної історії. А без цього неможливе формування повноцінної національної свідомості, а значить і модерної української нації.

У драматичні часи чергової спроби відродження української держави з’явилося багато аматорських розвідок. В міру своєї обізнаності різні автори викладають своє бачення складної проблеми ук-раїногенези. Поява численних історичних міфів та квазінаукових концепцій в сучасній Україні — явище закономірне для переломних етапів історії людства. Психологічний сгрес_: що переживає людина, спостерігаючи падіння звичного для неї старого порядку, змушує її шукати причини та закономірності глобальних негараздів, що спіткали її та близьких до неї людей. Пробуджується масовий інтерес до світоглядних історичних концепцій. Звертаючись до минулого, люди підсвідомо сподіваються прогнозувати власне майбутнє. А оскільки старі інституції та ідеології показали свою нежиттєздатність, тим самим втратили колишню привабливість, то відбувається пошук принципово нових концепцій та пророків.

Суспільна нестабільність дезорієнтує людину, створюючи ґрунт для так званих кризових культів, що пропонують себе як універсальний засіб для подолання усіх негараздів у нестабільному світі. Кризовий культ — це масовий, ірраціональний, месіанський рух за радикальне вирішення усіх проблем, порятунок та звільнення людства, побудову щасливого майбутнього. Його прибічники борються за нездійсненну мету, але з конкретним ворогом.

Виразні риси кризового культу несуть на собі великі ідеології сьогодення — буддизм, християнство, мусульманство, більшовизм, нацизм тощо. Ці релігії, ідеології, політичні течії зароджувалися в буремні періоди історії людства, коли поряд з Буддою, Ісусом Христом, Магометом проповідувала величезна кіль кісті» інших пророків та лжепророків, носіїв різноманітних альтернативних до офіційної ідеології єресей. Згадайте, скільки політичних партій, ідеологій, фантастичних концепцій та сект з’явилося у 1917 р. під час розпаду Російської імперії та формування більшовизму або ж у 1989 p., у часи так званої “перебудови”. Яскраві риси кризових культів демонструє не тільки більшовизм, але й відоме в Україні “Біле братство’', численні різновиди неоязичниц-тва, в т. ч. РУНВіра та квазінаукова “концепція” Священної трипільської Аратти “народного академіка” Ю. О. Шилова.