Читаем Олександр Гогун. Як «народні месники» мстили народові. полностью

Результати здійснених партизанами репресій щодо населення та колябораціоністів вражають. Згідно з довідкою УШПР на ім'я Сталіна, за неповними даними, партизанські загони України, які мали зв'язок із Центром, у період з липня 1942 року до 1 квітня 1943 року винищили 63.815 солдатів і офіцерів противника, «в тому числі старост, поліцаїв та інших зрадників вітчизни» — 6.672.24

64 тисячі вбитих солдатів противника — звичайні партизанські приписки (туфта). А ось цифра шість з половиною вбитих колабораціоністів «та інших» — цілком можлива. З ними було набагато легше боротися, ніж з німцями, а загальна чисельність партизанів, підлеглих УШПР, на 1 квітня 1943 року становила 15 тис. осіб.

Проте найбільш маштабні репресії партизанів проти українського населення розгорнулися з літа 1943 року, коли почалися їх зіткнення із УПА, яка розпочинала свою діяльність.

«Піймали селянина, посадили на могилу й підірвали її»

Влітку 1943 року переважну частину території Волині контролювала УПА, і совєтські партизани робили спроби захопити «повстанські республіки» з території совєтської України, Білорусі та РСФСР. Іноді це вдавалося, іноді — ні, проте завжди їх жертвами ставало мирне населення...

Донесення керівників тилу Військових округів УПА складалися не з метою пропаганди, а для того, щоб керівництво ОУН-УПА володіло об'єктивною інформацією для успішних бойових дій. Тому описані в оглядах випадки можна вважати відносно достовірними. Зважаючи на обсяг статті, ми можемо зацитувати лише кілька схожих повідомлень.

Серпень 1943 p.: «Костопільщина... Червоні партизани знаходяться в Цуманських та Оржевських лісах і звідти час від часу нападають на західні села Дераженського району, винятково з метою пограбування... Від червоних населення тікає так само, як і від німців...

Частина ляхів втекла за Случ Людвипільського району й там створила свій партизанський загін, як повідомляють, чисельністю 1000 осіб. Ці партизани співпрацюють з червоними, час від часу нападають і грабують мирне населення, спалюють окремі хати і без розбору вбивають пійманих людей [...]

Столинський надрайон...

Березовський район і тепер повністю підкорений більшовикам... Весь район спалений німцями. Люди починають будуватися в лісових хащах, багнистих і недоступних... Цей район бідний хлібом, умови життя людей жахливі. Большевики забороняють населенню цього району контактувати з сусідніми районами... Час від часу над ним пролітають німецькі літаки, які бомбардують території і стріляють з кулемета.

1. Давидгородецький район...

Більшовицьким партизанам населення активно протидіє. Однак через відсутність загрози від німців большевики чинять сваволю, а оскільки населення їм противиться, грабують і терором примушують підкорятися...

Села, розташовані на захід від Горині, повністю знаходяться під терором більшовиків (червоних партизанів) [...]

4. Висоцький район...

Другий штаб ім. Котовського знаходиться в селі Велюги... Ця група грабує населення, через що люди дуже ненавидять її, як грабіжників і п'яниць.

У деяких селах Столинського й Висоцького районів після того, як звідти пішли наші загони, большевики тероризували населення. Наприклад, у селі Бутові прив'язали людей до сідел коней і тягали по полю, приказуючи: „Це за те, що годували сікачів"».25

Грудень 1943 р.: «Дераженський район... Червоні часто нападають на село Руда-Красна, Жобринь, колонії Михайлівну та Перелисянку. Вони також грабують населення... Постійна група червоних у Цуманських селах за останній час загонами в 30 чоловік здійснює напади на населення [...]

Людвипільський район...

Большевицькі банди часто нападають на села Хотинь, (не плутати з Катинню, де розстрілювали польських офіцерів, або Хатинню, яку зробили символом трагедії Білорусі — О. Г.), Бистричі, Великі Селища, Маренин, Більчаки, Устя, Поташня, Антолін і Білашівка. Вони спалюють господарства, грабують і спалюють людей (sic! — О. Г.).

Більшовицько-польські банди постійно дислокуються у селах Стара Гута, Новинив, Мачулянка, Граня, Глушків, Нова Гута та по всіх інших селах за рікою Случ, з яких нападають на наші села [...]

На 1 грудня в районі налічується 18 спалених сіл, серед яких: 7 сіл спалено німцями, 9 — поляками, а два — червоними [...]

Район Рокитно. На території діє потужна сила комуністів, які часто нападають на села, спалюють окремі господарства та вбивають людей... На села Карпилівку, Кисоричі, Дерть і Борове часто нападають комуністи з району Олевська, після чого грабують [...]

19 листопада червоні партизани захопили села Тювковичі й Білу, селян вигнали з їхніх хат і зайняли помешкання [...]

Район Дубовиця... У Карасині червоні знищили нашу (ОУН — О. Г.) мережу. Комуністичні банди часто нападають на села Берестя, Солець, Залужжя, Мар'янівка, Корпилівка, Рудна, Карасин, грабують населення [...]

Червона банда знову пограбувала село Мар'янівку, в селі Залужне спалили хати наших людей, 2-х осіб вбили та забрали худобу [...]

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
1937. Как врут о «сталинских репрессиях». Всё было не так!
1937. Как врут о «сталинских репрессиях». Всё было не так!

40 миллионов погибших. Нет, 80! Нет, 100! Нет, 150 миллионов! Следуя завету Гитлера: «чем чудовищнее соврешь, тем скорее тебе поверят», «либералы» завышают реальные цифры сталинских репрессий даже не в десятки, а в сотни раз. Опровергая эту ложь, книга ведущего историка-сталиниста доказывает: ВСЕ БЫЛО НЕ ТАК! На самом деле к «высшей мере социальной защиты» при Сталине были приговорены 815 тысяч человек, а репрессированы по политическим статьям – не более 3 миллионов.Да и так ли уж невинны эти «жертвы 1937 года»? Можно ли считать «невинно осужденными» террористов и заговорщиков, готовивших насильственное свержение существующего строя (что вполне подпадает под нынешнюю статью об «экстремизме»)? Разве невинны были украинские и прибалтийские нацисты, кавказские разбойники и предатели Родины? А палачи Ягоды и Ежова, кровавая «ленинская гвардия» и «выродки Арбата», развалившие страну после смерти Сталина, – разве они не заслуживали «высшей меры»? Разоблачая самые лживые и клеветнические мифы, отвечая на главный вопрос советской истории: за что сажали и расстреливали при Сталине? – эта книга неопровержимо доказывает: ЗАДЕЛО!

Игорь Васильевич Пыхалов

История / Образование и наука