Осина фабрика

Усередині цієї величезної машини речі не такі шаблонні (або тривіальні), як ті, що я пережив на власному досвіді. Кожному з нас, у його власній Фабриці, може здатися, що він обрав свій коридор і що його доля вже вирішена (і неважливо — мрія це чи кошмар, банальність чи чудо, добре це чи погано), але достатньо одного-єдиного слова, погляду, помилки — і все може змінитися, усе здатне перевернутися дороги дриґом, і вимощений мармуром коридор перетвориться на канаву, а щурячий лабіринт — на осяяну золотом вулицю. Урешті-решт на нас чекає те саме, проте шлях — частково обраний, частково заздалегідь визначений — у всіх різний і ладний змінюватися, доки ми живемо й дорослішаємо. Упродовж багатьох років я думав, що люк за мною зачинився; однак насправді весь цей час повзав по циферблату. І тільки тепер люк нарешті зачиняється, а мій шлях лише починається.

Я знову дивлюся на Еріка, усміхаюся й киваю сам собі; віє легкий бриз, хвилі розбиваються об берег, вітер розпорошує бризки й гойдає траву, довкола щебечуть птахи. Певно, мені доведеться розповісти йому про те, що зі мною трапилося.

Бідний Ерік припхався додому, щоб побачитися зі своїм братом, а виявилося (Трах! Бах! Прорив дамб! Вибухи бомб! Оси смажаться: п-п-ш-ш-ш-ш!), що на нього чекала сестра.