Патерн

— Ти не хвилюйся. — Антон відірвався від режисерського монітора, зістрибнув на майданчик. — Ми так запікаємо, що все буде чути. От і у Віри буде хвилина слави.

Хвилина сраки. — Віра глянула в настінне дзеркало, — Ледь око мені не вибрав.

— Віронько, Віронько, — Антон пройшовся майданчиком, — ти навіть не уявляєш, скільки сценаристи перебрали варіантів, поки не знайшли оцю ємну і чітку формулу: «хуй-коротуй». Консультанту з кафедри літературознавства заплатили двісті євро за десять хвилин. Лише за те, що старий пердун під запис підтвердив, що «коротуна» можна трансформувати в «коротуя» без порушення мовного протоколу. Це НЛП, Віронько, це магія слів.

Могли б і мені чогось прикольного придумати, — надула губки Христина.

У наступному епізоді в тебе лесбійська тема, — повідомив Антон. — Там і відчуєш себе богинею.

Він присів на ослоні поряд з Олегом.

— Коротуй ти наш, що ж ти таке гониш? Ти ж свій текст провтикав і ніс щось таке... — Антон зморщив носа, загундосив, імітуючи голос Олега: — Ти розумієш, що я не розумію, бо ніколи не зрозумію і розуміти не стану... Що за пурга? Звідки?

— Це нормальні слова.

— Повір мені, Олежику, усім глибоко до одного місця, що ти розумієш, а що ні. Є затверджений текст, до якого ти можеш додати скривлену морду, чухання в дупі та інші цікаві смики. Але ти не повинен відступати від тексту. Його писали модні письменники, лауреати премій. А ти тупо не цінуєш їхньої праці.

— Підари писали.

— Рота закрий. — Антон підвівся з ослінчика.

Звернувся до всіх:

— Працюємо. Але тепер чітко за текстом. Можете вставляти матюки, але окрім того жодних дурних експромтів...

Прямуючи до пульту, він затримався біля Христини. Упіймав її погляд, сказав:

— Задери трохи свою міні, щоби було видно, що ти без білизни. Це для нижньої камери.

— Усі на позиції! — оголосила Міла.

За хвилину Віра з Христиною знову проходили свої репліки.

— Ти, бля, читала це довбане завдання? — істерила і жмакала папір Віра. — Я холодна, ваапщє!

— Ти холодна, а я навпаки, — погладжувала свої довгі, ретельно епільовані ноги Христина.

— Але ж, сцуко, мені тут таке ню понаписували. Я ж потім до села не заїду.

— Стоп! — сказала Міла.

— Твою дивізію... — Антон навис над Христиною. — Що це було?

— Як сказали.

— Де тебе вчили задирати спідницю? На випасі?

Ніздрі Христини сіпнулися.

— На кастингах, — просичала вона.

«Із яким задоволенням врізала би мені по мордяці, просто зараз, — відзначив режисер. — А ще і нігтями дряпонула би».

Він кайфонув. Відчув солодку владну напругу, що долає спротив, нагинає чужу волю.

«Саме так, тільки так, — сказав собі Антон, — і обробляють дику матерію. Надають хаосу форми. Виліплюють салонних тигриць із мокрощьолок. Колись подякує».

Він зачепився поглядом за стиснуті губи Христини.

Не подякує.

— Міло! — покликав він. — А ну покажи Христинці, як перспективні дівчата задирають спідниці.

Міла зайшла на майданчик, улаштувалася на ослоні й закинула ногу на ногу.

— Міло, це не дитячий ранок.

Асистентка режисера, не підводячись, стягнула із себе трусики. Підморгнула Христині, розмахнулася.

Трусики перелетіли через гіпсокартонну стінку й повисли на освітлювальній фермі.

«За старих часів сказали б: залишила уяву без роботи», — подумки похвалив Мілу Антон. І відчув, як його тіло відзивається на побачене.

Невчасно.

Але доказово.

— Повтори, — сказав він Христині.

— Усі ж зрозуміють, що це постанова! — Та не ворухнулася.

— Порногламур, — озвалася Віра.

— Із нижньої камери, Віронько, гламуру не вийде. — Антон присів, примружив око, не відмовив собі в задоволенні ще раз глянути на смужку темного волосся, що навпіл ділила лобок асистентки. — Хай би Христина і була мегасуперсексі, але з нижньої

при цьому куцому стриптизі все одно виглядатиме як шмат свинини. А мені потрібно, щоби у глядача встало. Конкретно встало. — Антон обвів поглядом сущих на майданчику. — Усім зрозуміло?

— Тупо, — сказала Христина.

— Просто зроби як Міла.

— Я так красиво не зроблю. Вона на пілоні крутилася, а де я?

Антон обмінявся з Мілою багатозначними поглядами. Присунув стілець, сів навпроти Христини, сказав:

— Послухай мене. Попри те, що ти з дальніх їбінєй, дівчинко, ти просто еталон сучасної слов’янської вроди. Ти королева шоу, волога мрія стейкхолдерів, тобто тих пивних гандонів, які сидять перед зомбоящиками і дивляться цей наш просвітницький креатив. Починаючи від сьогодні, дівчинко, ми тебе подаємо як солодку пантеру, як космічний бонус для великого розміру. Ми ставимо тебе на центральну позицію. Міла змогла — і ти зможеш. Повір мені. Не битва ж екстрасенсів.

— Зможе, — зітхнула Віра.

— Солодка пантера? — Христина тряхнула гривою каштанового волосся. — А до чого тут лесбійська тема?

— А для того, дівчинко, щоби великі та могутні розміри не затулили собою горизонтів прогресу та демократії.

— Круто. — Віра сплюнула просто під ноги Мілі, реготнула: — Члени вертикальні, а демократія — горизонтальна.

— Істинно так, Віронько.

— Демократія лежить у гробу! А навколо — великі стоячі члени. Панахида, бля буду.