Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— І це цілком зрозуміло, бо серед них чимало чорних. Значно більше, ніж серед вихідців з будь-якої країни Абраду та решти островів. Коли людині змалку втовкмачують, що чаклунський хист є дарунком Китрайла, а потім вона виявляє в себе цей дарунок, то потрібна чимала сила волі, потрібен неабиякий розум, щоб позбутися прищеплених у дитинстві стереотипів і усвідомити, що хист до чарів є не добрим і не лихим, це лише властивість керувати природними силами, а вибір між Світлом та Темрявою робиш ти сам. Набагато легше просто змиритися з тим, що ти Китрайлове поріддя, відкрити йому свою душу, прикликати його на допомогу — і якщо твій заклик буде щирим, він почує тебе й надішле тобі вві сні демонів, які підкажуть, що робити, навчать, як захищатися, дадуть доступ до Темної Енерґії… — Ґвен скрушно похитала головою. — От так калічать людей тамтешні порядки. Тому ти мусиш зрозуміти, що жодна відьма не ризикнула б забрати з Лахліну твоїх батьків. Не квапся виносити сестрі Айліш обвинувальний вирок, а краще подумай про те, що вона зробила. Не суди її наміри, не розглядай гіпотетичні варіанти, просто подивися на результат. Твої батьки втратили дочку, але не горювали за нею, оскільки не знали про її існування. Натомість у них залишився ти — їхній єдиний син. Інших дітей вони мати не могли, бо після народження відьомської двійні жінка стає безплідною. Без тебе їм довелося б доживати свій вік на самоті, а так з ними був ти, дарував їм свою синівську любов і сам тішився їхньою любов’ю та турботою. З твоєї розповіді я зрозуміла, що ви були щасливі втрьох; щасливі попри всю непевність вашого становища, попри страх перед поборниками та їхніми шпигунами. От скажи, чи хотів би ти, щоб тебе немовлям забрали від них разом із сестрою?

— Ні, — твердо відповів Бренан. — Не хотів би.

— Якщо твої батьки ще не пішли на наступне переродження, — продовжувала Ґвен, — і досі перебувають у Кейґанті, то можеш не сумніватися: зараз вони дивляться на тебе з Небес і пишаються тобою. Пишаються тим, що змогли, всупереч ворожому оточенню, виростити з тебе справжнього відьмака. Також я певна, що вони пишаються й Шайною — могутньою відьмою та чудовою дівчиною. Нещодавно вона стала повноправною сестрою, а в такому віці це рідкість.

— Вона зараз на Тір Мінегані? — поцікавився Бренан.

— Ні, на Півдні, в маленькому королівстві Леннір. У тамтешньої принцеси виявили Відьомську Іскру, і Шайна поїхала домовлятися з її батьком-королем. Власне, перемовини вже фактично скінчилися, просто король Келлах продовжує наполягати на одному неприйнятному для нас пункті лише для того, щоб якнайдовше затримати при собі дочку. Проте Шайна стверджує, що незабаром вони вирушать у дорогу, зачекають лише на весілля принцесиного двоюрідного брата.

— Ти з нею листуєшся?

— Ну, правильніше буде сказати, що це вона листується зі мною. Регулярно пише мені, а я відповідаю їй зрідка, бо після втрати Іскри можу створювати лише плетиво чекання. Свої ж листи передаю звичайним способом до сусіднього Ридихена, де при дворі тутешнього ґрафа Ідвала гостює сестра Елайн вер Мовірнін, а вона вже надсилає їх Шайні. До речі, сьогодні по обіді я відряджу гінця, щоб сповістити про тебе. Може, й ти хочеш їй написати?

Трохи повагавшись, Бренан заперечно хитнув головою:

— Ні, не хочу. Я ж зовсім не знаю її, а вона взагалі нічого не чула про мене. Не стану ж писати: „Привіт, я твій брат, якого лишили на Лахліні…“ Та й хтозна, як вона поставиться до мене.

— Гарно поставиться, обіцяю. Шайну завжди засмучувало, що її… гм, люди, яких вона досі вважає своєю ріднею, жодного разу не відвідали її на Тір Мінегані, а всі їхні листи були куці й сухі. Вона дуже хотіла любити їх, та вони самі цього не дозволяли. А тепер у неї з’явиться справжній брат… — Ґвен на секунду замовкла. — Хоча ти маєш рацію. Вам краще розпочати з особистого знайомства, а не з обміну листами. Можеш зачекати на Шайну тут, вона неодмінно завітає в Кил Морґанах на зворотному шляху. А можеш відразу поїхати до Тір Мінегану.

— Навіщо? — спохмурнів Бренан.

— Для зустрічі з найстаршими сестрами. Так чи інак, а ти належиш до відьомської спільноти. Ти — наш брат.

— Раніше їх це не дуже турбувало. Вони разом з Айліш вер Нів кинули мене майже на вірну смерть.

Ґвен стиха зітхнула.

— Я розумію твої почуття, Бренане. Та все одно раджу тобі побачитися з найстаршими. Хоча б для владнання майнових питань. Тір Мінеган здавна стоїть на позиції, що ні відьмачки, ні відьмаки не мусять нікому служити, щоб заробляти собі на прожиття. От я, втративши свою Іскру, отримала Кил Морґанах. Так само й ти зможеш обрати собі маєток у будь-якому з Північних Королівств — або, за твого бажання, на одному з островів, де Тір Мінеган має земельну власність.

— Мені не потрібна милостиня!

— Це не милостиня. Розглядай це як справедливе відшкодування. Крім того, ти опанував лише частину своєї сили, тобі ще треба навчатися. А жоден чаклун тут не зарадить, бо твоя маґія має відьомську природу.