Піранезі

Бідолашний Джеймс Ріттер

ДРУГИЙ ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТОГО ДНЯ ВОСЬМОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Обидва записи про Джеймса Ріттера містилися в Щоденнику № 21, на сторінках 46 і 122. Перший мав заголовок: «Ганьба Лоуренса Арна-Сейлза».

Кар’єра Арна-Сейлза, завжди неоднозначна, раптово скінчилася у квітні 1997 року, коли жінка, яка прибирала в його будинку, знайшла брунатну рідину, що неначе сочилася з-під стіни в одній із кімнат. Ця кімната була спальнею й, за словами Арна-Сейлза, не використовувалася. Проте прибиральниця бачила, що це не так, тому й прибрала в ній. Вона витерла рідину губкою. А тоді понюхала. Сеча й фекалії. З-під стіни просочилося ще трохи рідини. Вона штовхнула стіну, і та трохи піддалася. Прибиральниця приклала до неї вухо. Тоді зателефонувала до поліції. За стіною — фальшивою стіною — поліціянти знайшли кімнату, а в ній — молодого чоловіка, дуже хворого і геть не здатного до зв’язного мовлення.

Наукова кар’єра Арна-Сейлза обірвалась. Після судового процесу (широко висвітленого) його відправили до в’язниці — спершу на три роки; однак у в’язниці його засудили за підбурення інших ув’язнених до насильства й заворушень. Кінець кінцем він відбув чотири з половиною роки покарання й вийшов на волю 2002 року.

Арн-Сейлз не свідчив на своєму судовому процесі й так і не пояснив, чому полонив Джеймса Ріттера.

Цей запис мене розчарував: там було дуже мало відомостей про те, хто такий бідолашний Джеймс Ріттер. Я перейшов до другого запису. Він здавався перспективнішим.