ПІСНІ

Прийшла смерть моя,
Легке то­читься…
Ти мо­ри, ма­ро,
Коли хо­четься.
Я віддам землі
Всі кісткі мої,
А на світ пу­шу
Лиш щілки мої!
Не ум­руть во­ни:
Кожна щілоч­ка
Полетить жи­ва,
Як та пчілоч­ка;
Полетить жи­ва
І по­ко­титься,
В сотні, ти­сячі
Переплодиться.
І я знов жи­вий
Світ ог­ля­дую,
Смерті пер­шої
Не при­га­дую.
Прийде дру­га смерть -
Світ зчорніється,
Земля вся в снігу
Забіліється.
І весь світ ма­ра
Зморить го­ло­дом
І щілки мої
Зціпить хо­ло­дом.
Але хо­лод той
Не уб'є жит­тя.
Перейдуть віки,
Ожиє ди­тя.
Перейдуть віки,
Світ за­ва­литься,
Вогнем-стовогнем
Весь роз­па­литься.
І сніги тоді
Паром ки­нуться,
І щілки мої
Знов про­ки­нуться.
І щілки мої
Знов про­ки­нуться,
Найдуть зем­лю знов,
Знову ки­нуться.
Найдуть зем­лю знов,
Знову ки­нуться,
В сотні душ жи­вих
Перекинуться.
І піде жит­тя
Знов дра­би­ною,
І я виг­ля­ну
Знов ди­ти­ною.
А ти ждеш, ма­ро!
Легке то­читься,
Ти не жди - мо­ри,
Коли хо­четься.
Місяць, рік піждеш -
Що уво­ди­ти?
Трудно ду­ми всі
Разом спло­ди­ти.
Трудно ду­ми всі
Разом спло­ди­ти;
Чого ж ждеш, ма­ро?
Що уво­ди­ти?

17 ав­гус­та

ОЙ ТИ, КА­ЛИ­НО, ОЙ ТИ, МА­ЛИ­НО...

Ой ти, ка­ли­но, ой ти, ма­ли­но,
Ой чо­му ти не рос­ла?
Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,
Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,
Бистра во­да зай­ня­ла.
Ой ти, ка­ли­но, ой ти, ма­ли­но,
Ой чо­му ти не цвіла?
Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,
Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,
Бистра во­да за­нес­ла.
"Ой во­да гра­ла, ме­не не зай­ма­ла,
Не тим-бо ж я не цвіла.
Не цвіла я з го­ря, що мо­го яво­ра
Не цвіла я з го­ря, що мо­го яво­ра
Бистра во­да зай­ня­ла.
Зайняла во­да, зай­ня­ла бист­ра,
Покотила на Ду­най,
А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,
А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,
Тяжка ту­га та пе­чаль.
Зайняла во­да, зай­ня­ла бист­ра,
Покотила на ріку,
А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,
А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,
Тяжка ту­га довіку!"

СЕРБСЬКА ПІСНЯ