ПІСНІ

Дочекався я
Свого свя­тонька
Виряджала в світ
Мене матінка.
Виряджала в світ
Мати рідная
І про­мо­ви­ла
Мені, бідная:
"Нехай, си­ну мій,
Ми пра­цюємо.
Нехай цілий вік
Ми го­рюємо;
Нехай сох­ну я,
Тато гор­биться,
Ти на світ пог­лянь,
Що там ро­биться, -
Та не всі ж, як ми,
В землі ри­ються, -
Може, є такі,
Що і ми­ються;
Та не всі ж, як ми,
Димом ку­ряться, -
Може, є такі,
Що й не жу­ряться.
Коли знай­деш їх,
Милий си­ноч­ку,
Ти скло­ни се­бе,
Як би­ли­ноч­ку,
Ти скло­ни се­бе,
Як би­ли­ноч­ку, прос­те­ли се­бе,
Як ряд­ни­ноч­ку.
Спина з по­хи­лу
Не іскор­читься,
Чоло з по­ро­ху
Не ізмор­щиться.
Спина з по­хи­лу
Не ізкри­виться,
Зато сту­пить пан
Та й по­ди­виться;
Зато сту­пить пан
На покірно­го
І прий­ме те­бе,
Як добірно­го.
І в го­ди­ноч­ку -
На дра­би­ноч­ку.
І підеш тоді,
Милий си­ноч­ку,
І з па­на­ми сам
Порівняєшся,
В сріблі-зо­лоті
Закупаєшся;
В сріблі-зо­лоті
Закупаєшся,
З по­лем батько­вим
Розпрощаєшся!"
Але ста­ло­ся
Друге свя­тонько:
Виряджав у світ
Мене ба­тенько.
Виряджав ме­не,
Путь по­ка­зу­вав,
Говорив мен
І при­ка­зу­вав:
"Видиш, си­ну мій,
Як пра­цюємо,
Видиш, си­ну мій,
Як го­рюємо.
Кождий на світі
На то ро­диться…
Не ди­вись на світ,
Що там ро­биться!
І на пчіл пог­лянь:
Є ро­бучії,
Але й трутні є
Неминучії.
Так і на світі:
Їдні ри­ються,
Другі по­том їх
Тілько ми­ються.
Будь ти прок­ля­тий,
Милий си­ноч­ку,
Як пігнеш та­ким
Свою спи­ноч­ку;
Як пігнеш та­ким
Свою спи­ноч­ку,
Як прос­те­лиш­ся
На ряд­ни­ноч­ку.
І чо­ло тобі
Нехай змор­щиться,
І хре­бет тобі
Нехай скор­читься!
Ти тікай від них,
Як від га­ди­ни,
Ти не жди від них
Перекладини;
Ти не жди від них
Перекладини,
Ти у світ іди
На ог­ля­ди­ни.
Ти у світ іди,
Милий си­ноч­ку,
Ти усе спізнай -
І би­ли­ноч­ку.
Тоді з світом ти
Порівняєшся,
В добрі-ро­зумі
Закупаєшся,
В добрі-ро­зумі
Закупаєшся,
З по­лем батько­вим
Привітаєшся!"

16 ав­гус­та

МОЯ СМЕРТЬ