ПІСНІ

Згадай ме­не, ми­ла,
Ранньою вес­ною,
Як зав'яне квітка
В те­бе під но­гою
І за­сох­не до вес­ни, -
Тоді ме­не, ми­ла, спом'яни!
Згадай ме­не, ми­ла,
Як пташ­ка заб'ється
В залізную клітку,
Сама розіб'ється
І за­ги­не без ви­ни, -
Тоді ме­не, ми­ла, спом'яни!
Згадай ме­не, ми­ла,
В тяж­кую при­го­ду,
Як твоя об­руч­ка
Звалиться на во­ду
І не вий­де з гли­би­ни, -
Тобі ме­не, ми­ла, спом'яни!

15 ав­гус­та

НЕ КИ­ДАЙ МЕ­НЕ...

Не ки­дай ме­не,
Моя ча­роч­ко!
Не же­ни ме­не
Ти, шин­ка­роч­ко!
Не же­ни ме­не,
Дай упи­ти­ся.
В те­бе, брид­кую,
Улюбитися!
Не без жінки я,
Не без ха­ти я,
Все у ме­не є,
Відьмо кля­тая!
Хліба до­си­та
Маю в засіку,
Маю во­ли­ка,
Маю й пасіку.
Моя ха­точ­ку -
Повна ча­шеч­ка;
Моя жіноч­ка -
Мов та пта­шеч­ка;
Та тяжкі мої
Болі більнії,
Бо не маю я
Волі вільної!..
Запряжу во­ли -
Потом ми­юся;
Розпряжу во­ли -
Набік хи­лю­ся;
Повалюсь на бік -
Не здріма­юся;
Знов на пан­щи­ну
Підіймаюся.
Відроблю чу­же:
"Жінко-душечко!
Приголуб ме­не,
Щебетушечко!"
А во­на у плач,
Розголоситься,
На своє же­не,
Бо й не про­ситься…
Робиш - сил не­ма,
Спина кри­виться,
А во­на на те
Та й не ди­виться.
Робиш - сил не­ма,
Похиляєшся,
А во­на у плач:
"Запиваєшся!"
О, я п'ю те­пер,
Жінко лю­бая,
Не ки­дай ме­не,
Чарко гру­бая!
Не ки­дай ме­не,
Моя ча­роч­ко;
Не же­ни ме­не
Ти, шин­ка­роч­ко!
Не же­ни ме­не -
Дай упи­ти­ся,
В те­бе, брид­кую,
Улюбитися!

НАУКА