ПІСНІ

Ой чо­му ти не літаєш,
Орле си­вок­ри­лий?
Ой чо­му ти не гу­ляєш,
Хлопче чор­ноб­ри­вий?
Ой рад би я політа­ти -
Туман на­ля­гає;
Ой рад и я по­гу­ля­ти -
Туга не пус­кає.
Нема щас­тя ні за мною,
Ні пе­ре­до мною,
Тілько ту­га за ту­гою,
Журба за жур­бою!
Ходжу, нуд­жу се­ре­до дня
І по­се­ред ночі,
І ніко­ли сну не зна­ють
Заплакані очі.
Ізсихають мої очі,
І сльоза не ллється,
Тільки ту­га ко­ло сер­ця,
Як га­дю­ка в'ється.
В'ється ж во­на ко­ло сер­ця,
Серце роз­ри­ває,
Ударюся в си­ру зем­лю,
Земля не прий­має!
Ой піду я поміж ска­ли,
В мо­ре по­ва­лю­ся!
Як не в морі утоп­лю­ся,
В камінь розіб'юся!
І зле­тяться чорні пта­хи,
Сядуть на­до мною,
Заспівають "Вічну пам'ять"
Над мою жур­бою.

ХМІЛЬНИЦЬКА ПІСНЯ

Гей, брат­тя-ко­за­ки, сідлай­те-но коні!
Черкніть для охо­ти ви­на!
До бо­ку ша­бельку, на ру­ки повіддя,
На но­ги стальні стре­ме­на!
Не гну­ти нам шиї, ко­зацької шиї,
Під тяж­ким залізним яр­мом,
Не ню­ха­ти ди­му не­щас­но­го краю,
Що в'ється над на­ми кру­гом!
Чи в нас не та си­ла, що у батьків бу­ла?
Не тая ша­белька у нас?
Чи в нас не­ма ко­ней на сте­пах ши­ро­ких,
Чи ву­голь на люльці по­гас?
Нехай наші коні на чис­то­му полі
Тріпнуться і враз заіржать!
Нехай наші брат­тя, мо­лоді ко­за­ки,
На чис­теє по­ле біжать!
Нехай зно­ву бряз­не ша­белька стальная
В ко­зацьких залізних ру­ках!
Нехай зно­ву ля­жуть во­ро­гові кості
Могилами в на­ших сте­пах!
А люлька-го­луб­ка не­хай не вга­сає,
Паліть вражі се­ла кру­гом!
Нехай во­рог знає, повік не га­дає
Знущатися над ко­за­ком!..

ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ

Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля
Стала, ска­за­ла без жа­лю:
"Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти,
те­бе я тим бла­гос­лов­лю!"
З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло,
І слід не­до­ля за­ме­ла,
Звалився камінь тяж­кий на гру­ди,
На сер­це ту­ге за­ляг­ла.
Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле,
Кров об­ки­пає на но­гах;
Де оком гля­ну, сум­но та тем­но,
Ніби намітка на очах.
Не світить місяць, не гріє сон­це,
Чорніє не­бо, як зем­ля;
І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти,
Межи жи­ви­ми ход­жу я.
Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!..
До каплі кров мою іспий!
І від лю­дей за­би­те тіло
Землею тем­ною нак­рий!

ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...