Поїхав Роберт по шотландськiй землiЗдiймати народне повстання,Гонцiв розiслав вiн по всiй сторонiСкликати селян на зiбрання.Коли на широкiй долинi мiж гiрЗiбралась великая рада,Роберт тодi вийшов до люду й сказав:"Шотландцi! вчинилася зрада!Нема в нас лицарства, нема в нас панiв -Вони вже англiйськi пiдданi;Та є ще в країнi шотландський народ,Не звик вiн носити кайдани!Повстаньмо ж тепера усi, як один,За дiло братерськеє спiльне!Розкуймо на зброю плуги! Що орать,Коли наше поле не вiльне?"Тут всi зашумiли, мов хвилi морськi:"Ходiмо, здобудемо волiАбо нашi голови вiльнi, буйнiСкладемо на нашому полi!"I там, на широкiй долинi мiж гiр,Селяни всi табором стали,Палили багаття вони цiлу нiч -Все ясную зброю кували.На ранок узброєне вiйсько було;Кому ж не дiсталося зброї,Тому не забракло сокири, косиТа в грудях одваги мiцної.Те вiйсько не мало ясних корогов,Нi панцирiв срiбних коштовних,На простих селянських щитах не булоДевiзiв гучних красномовних.У цiлого вiйська девiз був один:"За волю, за рiдну країну!"Хоч слiв тих нiхто на щитi не носив,Та в серцi носив до загину.I так вони вийшли напроти панiв,Роберт їх провадив до бою;Нi одного лицаря, окрiм його,Не мали шотландцi з собою.Шотландське лицарство усе перейшлоСлужити в англiйському вiйську,Пiшло боронити мечем i щитомКорону i владу англiйську.В нещасну годину шотландський народКував свою ясную зброю;У першому бою розбитi були,Багато лягло головою.Удруге зiйшлися - недоле тяжка!Знов вiйсько шотландське розбите.Ударили втретє - знов поле кругомВсе трупом шотландським укрите.Мiцна була сила потужних панiв,I ватаги мудрi знайшлися, -Нi в гори завести, нi в нетрi загнатьОбачнi пани не далися.Широкi долини, розлогi ланиШiсть раз були кров'ю политi,Шiсть раз пролунав по Шотландiї крик:"Шотландцi, шотландцi розбитi!"Нi зброї вони, нi своїх короговЕдварду до нiг не зложили,Та волю й країну свою боронитьНе стало селянської сили.Однi полягли, а другi розiйшлись -Пiшли своє поле орати.Без вiйська, без слави зостався Роберт,Що ж має тепер вiн почати?Чи має пiти, як шотландськi пани,Едвардовi зброю вiддати,Зостатись отут в подоланiй землiОстаннього сорому ждати?Нi, краще не бачить того i не чуть,Як гинути буде країна!"Прощай, моя рiдна країно! простиСвого безталанного сина.Хотiв би я вiльною бачить тебе,Але не судилося теє…Далеко тепер на чужих берегахПоляжу за дiло святеє".Так мовив Роберт, i подався вiн гетьНа берег убогий iрландський, -Вiн думав повiк не вертатися зновУ край безталанний шотландський.В Iрландiю мався прибуть корабель,Що лицарiв вiз в Палестину,На ньому од'їхати хтiв i РобертУ тую далеку чужину.Укупi з одважним лицарством бажавПiти у хрестовiм походi,Щоб дiлу святому останнiм життямI силою стати в пригодi.