Похід Болбочана на Крим

В Полтаві комісар Макаренко знову звернув на себе увагу з українського командування. В той час у Полтаві жив відомий російський письменник Короленко, який сам був українського походження. Він поставився вороже до українського війська й виступав у місцевій пресі проти шовіністичного настрою Запоріжців.

Не маючи змоги виступити з відповідю проти Короленка, як військова людина і командир Запоріжців, Болбочан звернувся до комісара Макаренка з пропозицією дати відповідь на закиди Короленка. Той написав коротеньку відповідь і підписався "академік Макаренко". Коли його полковник Болбочан запитав, чи треба це розуміти, що він є членом Російської Академії Наук, відповів, що він не є членом Академії, але Короленко є відома одиниця і коли він просто підпише своє призвище, то це не зробить жадного вражіння на громадянстві; тому для противаги імени Короленка, він виставляє учену ступінь академика. З цього часу до Макаренка і до його наукових ступнів всі почали відноситися більш критично.

В Полтаві в паперах більшовицького штабу знайдено перший заклик більшовиків до російського офіцирства стати в ряди червоної армії, для захисту Росії від Німців; заклик підписали Генерал Бонч-Бруєвич і генерал Клємбовський.

В той час більшовики зрозуміли вже, що без армії не можна будувати держави і не можна провести в життя жадної ідеї.

Харківський напрям. Бої під Люботином

В Полтаві дивізія відпочила, доповнюючись добровольцями, живим і мертвим інвентарем та технічними засобами.

Від більшовиків відбито таку масу ріжного майна, що дивізія дуже мало відчувала недостачу своїх господарчих ешелонів, залишених у Ромодані.

В перших числах цвітня місяця вирушили Запоріжці з Полтави двома напрямками на Харків і Лозову.

На Харків вирушили головні сили по лінії залізничного шляху. На Лозову були направлені 1-ший Дорошенківський полк з кінно-гірським дивізіоном і гарматами.

Вони мали завдання зайняти Константиноград і просуватися на Лозову і перетяти там шлях на Харків, не даючи більшовикам евакуювати міста в цьому напрямку.

Піхота з Полтави вирушила на Харків поїздами, пустивши попереду два бронепотяги, захоплені у ворога перед ст. Коломак.

Ворожі бронепотяги пробували затримати наступ, але мусіли відійти, попсувавши залізничний шлях.

Перед стацією Водяною ворог знова пробував затримати наступ, але втратив при цьому два бронепотяги і багато полонених. більшовики відійшли на лінію Максимівка-Ковяги-Валки, яку завчасу закріпили. Ця лінія була взята досить легко обходом Валок і виходом на зади ворога. Більшовики відійшли на головну свою лінію Мерчик-Огульці-Мерефа. Ця лінія мала окопи і була головною лінією оборони харківського залізничного вузла. Мала багато артилерії і технічних засобів.

Але після поразки під Ромоданом, що рішило долю Лівоберіжжа, більшовики не мали вже тої завзятости і тої певности.

2-гий запоріжський полк за допомогою броневих машин у ніч з 3 на 4 цвітня вдерся на ст. Огульці, не дивлячись на спустошення від гармат на бронєпотягах ворога, котрі користувалися тим, що залізниця проходила вздовж лінії укріплень і вони вільно по ній пересувалися.

Ранком 4 цвітня автопанцирний дивізіон разом з піхотою, посадженою на самоходи і кіннотою вдерлися на стадію Люботин. А тимчасом частина кінноти з автопанцирником порвалася на зади ворога й зірвала залізничний шлях між Люботином і Харковом. (Схема 5).

Більшовики, не підозріваючи цього, в поспішному відступі з Люботина налетіли на це місце і цілий їх потяг звалився під укіс, загороджуючи так шлях другим ешелонам. Більшовики втекли панічно, залишаючи ешелони.

На стації Люботин через те, що був підірваний залізничний шлях, до рук українського війська дісталася величезна кількість військового майна. Одних броневих авт захоплено аж 7 штук. Ця добича остаточно доставила все необхідне для дивізії.

Тут були гармати, броневики, аеропляни, радіостації, одяг, провіянт і т. і.

Після захоплення ст. Люботин, Болбочан, бажаючи спасти величезні склади військового майна в м. Мерефі від грабунку і Німців, післав туди відділ, який захопив їх під свою охорону.

В ешелонах більшовиків знайдено багато постріляних і порізаних коней, яких більшовики в паніці не могли вивантажити, а щоб не дістались вони до рук Запоріжців, то вони їх помордували.

В одній із кімнат Люботинської стації знайдено багато людей арештованих більшовиками і присуджених на розстріл. Несподіваний наскок Запоріжців урятував їм життя. Всі визволені від більшовиків вступили в ряди Запоріжців. Біля криниці лежало багато трупів замучених більшовиками людей, переважно офіцерів.

А тимчасом Запоріжці продовжували наступ на Харків і рано 6 цвітня його зайняли.

Більшовики відійшли на нову лінію Лозова — Словянськ-Ново-Астрахань, на захист Криму й Донецького водозбору.